—ем≥нар "”крањнська христи¤нська культура"

ћ≥сце проведенн¤: ѕараф≥¤ св. ¬мч. ™катерини, ÷ентр богословських досл≥джень. јдреса: ѕолупанова, 10, оф≥с 4. ѕерший поверх. ™диний вх≥д з вул. ѕолупанова.

¬iд метро " онтрактова площа" — маршутки 219 або 72.

¬iд "ѕетр≥вки" — 525 маршрутка

¬iд "Ћук"¤н≥вськоњ " — 6, 18 маршрутка. трол. 18 до вул. ѕолупанова

«апрошуйте тих, кому важлива украњнська христи¤нська культура.

“елефони дл¤ дов≥док: 8-093-756-5794, 8-050-421-9060

—ем≥нар є1 в≥д 29.10.06: ѕроблема украњнськоњ культури через призму св≥тобаченн¤ 17—18 ст: шуканн¤ гармон≥зму та романтизму

29 жовтн¤ в ÷ентр≥ богословських досл≥джень при параф≥њ св. великомучениц≥ ™катерини в≥дбувс¤ зах≥д в рамках сем≥нару "”крањнська христи¤нська культура" — бес≥да ≥ обговоренн¤ теми: "ѕроблема украњнськоњ культури через призму св≥тобаченн¤ 17—18 ст: шуканн¤ гармон≥зму та романтизму". ¬ зустр≥ч≥ ≥ обговоренн≥ брали участь духовенство ≥ мир¤ни з р≥зних параф≥й  иЇва. „италас¤ духовна поез≥¤ 17 ст., слухали канти-п≥снесп≥ви у виконанн≥ л≥рника ¬адима Ўевчука та ауд≥озаписи кант≥в свт. ƒмитра –остовського. Ќайб≥льшу зац≥кавлен≥сть в дискус≥њ викликала тема сп≥вв≥дношенн¤ ≥конописноњ творчости р≥зних епох.

ќсновою обговоренн¤ були досл≥дженн¤ украњнськоњ середньов≥чноњ культури у творах видатного культуролога, л≥тературознавц¤ та ≥сторика ф≥лософ≥њ ƒмитра „ижевського (1894—1977). ѕро ƒмитра „ижевського, його творч≥сть та основн≥ пон¤тт¤ його культуролог≥њ читайте нижче.

¬адим —курат≥вський, культуролог, л≥тературознавець:

ƒесь на початку 60-х рок≥в, здаЇтьс¤, в газет≥ УѕравдаФ, зТ¤вилас¤ статт¤ в≥домоњ рад¤нськоњ письменниц≥ Ўаг≥н¤н про те, ¤к вона була гостею одного конгресу на «аход≥. ≤ в статт≥ було зазначено: Упор¤д з≥ мною сид≥в ¤кийсь „ижевськийФ. ÷¤ фраза рад¤нськоњ письменниц≥ засв≥дчуЇ всю глибину того варварства, до ¤кого ми потрапили ,десь починаючи з 20—30 рок≥в, саме тод≥, коли за межами нашоњ культури опинилис¤ найб≥льш виразн≥ ≥ переконлив≥ сили.

ƒмитро ≤ванович „ижевський Ї не просто представником цих сил. Ѕезперечно, в≥н Ї одним з найц≥кав≥ших украњнц≥в 20 стол≥тт¤, одним з найб≥льш активних д≥¤ч≥в нац≥ональноњ культури, ≥ не т≥льки нац≥ональноњ, а й св≥товоњ.

„ижевський — ф≥лолог, ф≥лософ, ≥сторик, л≥нгв≥ст. „ижевський народивс¤ у 1894 роц≥, навчавс¤ у  ињвському ун≥верситет≥, у √айденберз≥, ‘райбурз≥, на ≥нших найблискуч≥ших д≥л¤нках тогочасноњ Ївропейськоњ культури. јле йдетьс¤ про ≥нше. „ижевський належав до того самого покол≥нн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ 1910 рок≥в, ¤ка нарешт≥ входить у велик≥ вим≥ри св≥товоњ культури. ÷е покол≥нн¤, ¤ке зТ¤вл¤Їтьс¤ усл≥д за Ћесею ”крањнкою. ” певному розум≥нн≥, ƒмитро ≤ванович н≥би посл≥довник Ћес≥ ”крањнки.

јле було ще одне. ¬≥н намагавс¤ по¤снити украњнському (≥ не т≥льки украњнському) читачев≥ певн≥ засади нац≥ональноњ культури в загальносв≥товому контекст≥. ” рол≥ випускника згаданих ун≥верситет≥в в≥н був ц≥лком готовий до цього, але, на превеликий жаль, трапилос¤ те, що трапилос¤ — громад¤нська в≥йна. —л≥д за цим украњнський соц≥ал-демократ „ижевський змушений був ем≥грувати. ¬≥н спочатку навчаЇтьс¤ у зах≥дних ун≥верситетах, а пот≥м там викладаЇ. —еред його вчител≥в ми бачимо ≥ великого мислител¤ √уссерл¤, ≥нших блискучих н≥мецьких ф≥лософ≥в.

„ерез де¤кий час „ижевський зТ¤вл¤Їтьс¤ в тому середовищ≥ в рол≥ викладача. ÷е була Ќ≥меччина 1930-х. «розум≥ло, що на украњнц¤ „ижевського, на ем≥гранта, расисти дивилис¤ косо, але в≥н працюЇ надзвичайно пл≥дно. якщо в рол≥ лектора в≥н викладаЇ переважно мови, то ¤к автор ф≥лософських ф≥лолог≥чних трактат≥в в≥н пише неймов≥рно багато. √оловна його книга ц≥Їњ доби У√егель у –ос≥њФ, де в≥н надзвичайно ц≥каво показав стосунки √егел¤ з рос≥йською думкою 19 стол≥тт¤, ¤к ц¤ думка переробл¤ла √егел¤ ≥ ¤к вона його переробила, ¤к в≥домо, до б≥льшовизму.

¬одночас ƒмитро ≤ванович працюЇ над ≥стор≥Їю украњнськоњ культури в≥д кн¤жоњ доби до 19 стол≥тт¤. ѕо сут≥, в≥н першим в≥дкрив ≥ показав духовну структуру украњнського бароко. јле чим т≥льки не займавс¤ „ижевський у цей час! —еред ≥ншого — член ѕразького л≥нгв≥стичного гуртка, може, найб≥льш авангардного ¤вища в мовознавств≥ 20 стол≥тт¤. ¬≥н працюЇ над ≥стор≥ю вс≥х словТ¤нських народ≥в, включаючи хорват≥в, словак≥в.

” часи ƒругоњ св≥товоњ в≥йни в≥н зосереджуЇтьс¤ на творчости —ковороди. ¬≥н в≥днаходить дуже багато резонанс≥в у творчост≥ —ковороди на т≥ чи ≥нш≥ ¤вища н≥мецькоњ м≥стичноњ ф≥лософ≥њ 17—18 стол≥тт¤. ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ професору „ижевському було не легко, просто важко жилос¤ матер≥ально. …ому запропонували очолити слав≥стику у √арвардському ун≥верситет≥. ¬≥н прињжджаЇ, його там зустр≥ли без особливого захопленн¤, були ≥нтриги. ¬≥домий письменник Ќабоков, розлючений тим, що зам≥сть нього покликали до √арварду „ижевського, атакував його в своњх роботах. ѕроте „ижевський працюЇ ≥ працюЇ. ¬≥н розпов≥даЇ, що коли в≥н прињхав до √арварду, там з украњнських книжок був лише  обзар в тамтешн≥й б≥бл≥отец≥. јле завд¤ки „ижевському там виникаЇ ¤вище украњн≥стики, ≥ дос≥ працюЇ ц≥ле гроно висококвал≥ф≥кованих украњн≥ст≥в.

” 50-х роках „ижевський зрештою вир≥шив повернутис¤ до Ќ≥меччини. —еред ≥ншого, ≥ тому, що в≥н дуже ц≥нував н≥мецьку культуру, особливо доби бароко та романтизму. ќкр≥м того, йому треба було завершити певн≥ украњнськ≥ сюжети. ¬≥н придивл¤вс¤ до того, що робилос¤ в ”крањн≥, але не без смутку. ѕомираЇ „ижевський 1977 року. я пригадую, тод≥ зустр≥в одну украњн≥стку, запитую, чи вона використовуЇ дл¤ своЇњ роботи де¤к≥ положенн¤ „ижевського, вона питаЇ: Уј хто це такий?Ф. јле попри цензурн≥ заборони, „ижевський входить в украњн≥стику. ƒесь наприк≥нц≥ 60-рок≥в зТ¤вл¤ютьс¤ посиланн¤ на його роботи в барокознавчих досл≥дженн¤х рад¤нського часу. ј десь наприк≥нц≥ 80-х „ижевський майже повн≥стю повертаЇтьс¤ в украњнський науковий вжиток.

„ижевський занадто великий дл¤ нас з вами. ћи ще не навчилис¤ користуватис¤ не просто безмежною фактичн≥стю твор≥в „ижевського, але його дуже своЇр≥дною методолог≥Їю. “обто, ми т≥льки освоюЇмо цього неймов≥рного, одного з найц≥кав≥ших людей нашоњ культури — ƒмитра „ижевського, ¤кий ще раз засв≥дчуЇ потенц≥йну м≥ць нашоњ культури. ћен≥ видаЇтьс¤, що тод≥, коли в ”крањн≥ буде виданий „ижевський до останньоњ чернетки, коли про нього зТ¤вл¤тьс¤ дес¤тки ≥ дес¤тки монограф≥й, в≥н буде д≥алектично засвоЇний украњнською цив≥л≥зац≥Їю.

”ривок з великоњ прац≥ ƒм. „ижевського Ђ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тературиї про епоху украњнського бароко.

ј. ўо таке л≥тературне бароко

1. —аме пон¤тт¤ л≥тературного бароко вв≥йшло в науку лише недавно, п≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни. ѕон¤тт¤ Ђбарокої прикладали ран≥ше лише до сфери пластичних мистецтв (арх≥тектури, скульптури, мал¤рства). ѕ≥зн≥ше пом≥тили, що й стиль ≥нших мистецтв (музика, л≥тература) маЇ сп≥льн≥ риси ≥з стилем мистецтв пластичних. “а й дос≥ наука не зак≥нчила досл≥дженн¤ бароковоњ л≥тератури. Ќайменше зроблено в словТ¤н; лише польська та чеська барокова л≥тература пор≥вн¤но добре досл≥джена. ƒл¤ осв≥тленн¤ украњнськоњ бароковоњ л≥тератури зроблено лише перш≥ кроки, хоч матер≥ал з≥брано почасти вже давно.

2. Ќе маючи певного погл¤ду на украњнську барокову л≥тературу (17 — 18 ст.), стара украњнська ≥стор≥¤ л≥тератури не могла пом≥тити в њњ форм≥ та зм≥ст≥ н≥¤коњ внутр≥шньоњ Їдност≥, та вважала через те њњ основн≥ риси просто за ви¤в ¤коњсь особистоњ свавол≥, примхи, чудернацтва автор≥в. Ќезважаючи на виразний характер св≥тогл¤ду барокових письменник≥в, стар≥ ≥сторики украњнськоњ л≥тератури та культури м≥р¤ли ≥деолог≥чний зм≥ст бароковоњ л≥тератури масштабами власного часу. “ому цю л≥тературу засуджували, ¤к Ђдалеку в≥д житт¤ї, чужу ≥нтересам народу, Ђсхоластичнуї, н≥кому не потр≥бну. ј щодо форми, то њњ засуджували ¤к переобт¤жену подиву г≥дними чудернацтвами, недоладну, безпорадну й т. ≥. ƒо мотив≥в цього сувоpoгo засудженн¤ приЇднувалос¤ ще й те, то мова украњнськоњ бароковоњ л≥тератури зробилас¤ п≥сл¤ мовноњ реформи  отл¤ревського Ђперестар≥лоюї, архањчною, та знову ж таки - Ђненародноюї.

3. ’оч наука вже дос¤гнула великою м≥рою Їдност≥ щодо характеристики барокового стилю в його конкретних рисах, але пануЇ ще чимала розб≥жн≥сть у розум≥нн≥ основних, пров≥дних мотив≥в, що зумовлюють характер барокового стилю. ўе й дос≥ дуже розповсюджене розум≥нн¤ бароковоњ культури ¤к культури католицькоњ протиреформац≥њ. “аке розум≥нн¤ проходить без уваги повз той факт, що й протестантськ≥ крањни та народи розвинули — ≥нод≥ досить блискучу — барокову культуру. Ќа ”крањн≥, ¤к побачимо, православн≥ кола далеко б≥льшою м≥рою брали участь у творенн≥ бароковоњ культури, зокрема л≥тератури, н≥ж католицьк≥. ¬же ближчий до правди погл¤д тих, хто вбачаЇ в бароков≥й культур≥ Ђсинтезї, поЇднанн¤ культур середньов≥чч¤ (Ђіотикиї) та ренесансу. Ѕо, справд≥, культура бароко, не в≥дмовл¤ючись в≥д дос¤гнень епохи ренесансу, повертаЇтьс¤ багато в чому до середньов≥чних зм≥сту та форми; зам≥сть прозороњ гармон≥йност≥ ренесансу зустр≥чаЇмо а бароко таку саму скомпл≥ковану р≥зноман≥тн≥сть, ¤к у іотиц≥; зам≥сть можливоњ простоти ренесансу зустр≥чаЇмо в бароко ускладнен≥сть іотики; зам≥сть антропоцентризму, ставленн¤ людини в центр усього в ренесанс≥, зустр≥чаЇмо в бароко виразний поворот до теоцентризму, до прид≥ленн¤ центрального м≥сц¤ знову Ѕогов≥, ¤к у середньов≥чч≥; зам≥сть св≥тського характеру культури ренесансу, бачимо в часи бароко рел≥г≥йне забарвленн¤ вс≥Їњ культури - знову, ¤к у середньов≥чч≥; зам≥сть визволенн¤ людини в≥д пут соц≥альних та рел≥г≥йних норм, бачимо в бароко знову пом≥тне присиленн¤ рол≥ церкви й держави. јле, ¤к уже сказано, бароко де в чому переймаЇ й спадщину ренесансу: зокрема, воно ц≥лком приймаЇ Ђв≥дродженн¤ї античноњ культури; воно, щоправда, цю культуру розум≥Ї ≥накше, ан≥ж ренесанс, та робить спробу зТЇднати античн≥сть з христи¤нством; бароко не в≥дмовл¤Їтьс¤ ≥ в≥д т≥Їњ уваги, ¤ку ренесанс звернув на природу; лише ц¤ природа Ї дл¤ нього важлива ¤к шл¤х до Ѕога; бароко не в≥дкидаЇ нав≥ть культу Ђсильноњ людиниї, лише таку Ђвищуї людину воно хоче виховати та й справд≥ виховуЇ дл¤ служби Ѕогов≥. јле те, що своЇр≥дне дл¤ культури, та зокрема дл¤ мистецтва бароко, що надаЇ бароко його власного ≥ндив≥дуального характеру, це — рухлив≥сть, Ђдинам≥змї бароко; в пластичному мистецтв≥ це — любов до складноњ кривоњ л≥н≥њ, на в≥дм≥ну в≥д простоњ л≥н≥њ та гострого кута чи п≥вкола іотики та ренесансу; в л≥тератур≥ та житт≥ — це потреба руху, зм≥ни, мандр≥вки, траг≥чного напруженн¤ та катастрофи, пристрасть до см≥ливих комб≥нац≥й, до авантюри; в природ≥ бароко знаходить не ст≥льки статику та гармон≥ю, ¤к напруженн¤, боротьбу, рух; а головне — бароко не л¤каЇтьс¤ найр≥шуч≥шого Ђнатурал≥змуї, зображенн¤ природи в њњ суворих, р≥зких, часто неестетичних рисах, — поруч ≥з зображенн¤м напруженого, повного житт¤, знаходимо в бароко ≥ ¤кесь закоханн¤ в тем≥ смерт≥; бароко не вважаЇ найвищим завданн¤м мистецтва пробудженн¤ спок≥йного рел≥г≥йного чи естетичного почутт¤; дл¤ нього важлив≥ше зворушенн¤, розбурханн¤, сильне враженн¤. « цим змаганн¤м розворушити, схвилювати, занепокоњти людину звТ¤зан≥ головн≥ риси стил≥стичного вм≥нн¤ бароко, його прагненн¤ сили, переб≥льшень, г≥пербол, його коханн¤ в парадокс≥ та любов до чудернацького, незвичайного Ђіротескуї, його любов до антитези та, мабуть, ≥ його пристрасть до великих форм, до ун≥версальност≥, до всеохопливост≥ ≥з своЇр≥дними рисами бароко звТ¤зан≥ й т≥ небезпеки, що загрожують бароков≥й культур≥ та, зокрема, бароковому мистецтву: це часом надто велика перевага зовн≥шнього над внутр≥шн≥м, Ђчистаї декоративн≥сть, за ¤кою зникаЇ або в≥дходить на другий план глибший сенс та внутр≥шн≥й зм≥ст; ще небезпечн≥ше змаганн¤ переб≥льшити, посилити вс¤ке напруженн¤, вс¤ку протилежн≥сть, усе вразливе, дивне, чудне, — це приводить бароко до надм≥рного замилуванн¤ в мистецьк≥й гр≥, в мистецьких, поетичних ≥грашках, у чудернацтв≥, в ориі≥нальност≥, а то й ориі≥нальств≥; твори бароко часто перевантажен≥, переобт¤жен≥, переповнен≥ формальними елементами; цьому спри¤Ї ≥ школа поетики ренесансу, що передала бароко всю витончен≥сть античного вченн¤ про поетичн≥ форми та поетичн≥ засоби (Ђтропи ≥ ф≥гуриї). ¬ певних галуз¤х л≥тератури (напр., пропов≥дь) маЇмо перевагу декламац≥њ, театральн≥сть.

Ќе треба, одначе, забувати, що барокове мистецтво та барокова поез≥¤ зокрема призначен≥ не дл¤ ≥ншого часу, а саме дл¤ Ђлюдей барокої. „ужий дл¤ нас стиль бароковоњ поез≥њ, ¤ким ≥ ми можемо захоплюватис¤ ¤к витонченим консеквентним та розк≥шним, був дл¤ Ђлюдини барокої справд≥ зворушливим, захоплював њњ, промовл¤в до њњ естетичного почутт¤, а через це й до њњ розуму та серц¤. Ћюбов до натурал≥зму, до зображенн¤ природи також ≥ в њњ Ђнизькихї елементах, до конкретного, за ¤ким бароко завжди бачило духовне, божественне, ≥деальне, прив≥в барокове мистецтво та поез≥ю ≥ до уваги до занедбаноњ доти народноњ поез≥њ, до фолкльору. ¬ поез≥њ бароко маЇмо перший п≥дх≥д до Ђнародност≥ї. ≤ бароко знайшло живий ≥нтерес та симпат≥ю серед народу: не дивно, що надзвичайно сильн≥ впливи бароко залишилис¤ в ус≥й народн≥й поез≥њ та народному мистецтв≥ ™вропи й дос≥.

4. «окрема, не треба зменшувати значенн¤ епохи бароко дл¤ ”крањни. ÷е був новий розкв≥т — п≥сл¤ довгого п≥дупаду — мистецтва та культури загалом. ¬ ≥стор≥њ народ≥в епохи розкв≥ту мають не лише суто ≥сторичне значенн¤; вони накладають певний в≥дбиток на всю дальшу ≥стор≥ю народу, формуючи нац≥ональний тип або залишаючи на довгий час певн≥ риси в духовн≥й ф≥з≥оном≥њ народу. “ак, здаЇтьс¤, було ≥ з епохою бароко на ”крањн≥. Ѕароко залишило тут багато конструктивних елемент≥в, ¤к≥ ще зб≥льшив вплив романтики, що в багатьох рисах спор≥днена з бароко (див. про це в розд≥л≥ VII). –озум≥Їтьс¤, конструктивн≥ елементи, ¤к≥ бароко залишило в украњнськ≥й культур≥, не вс≥ позитивн≥; багато з них можна вважати й неіативними. јле культура бароко немало спричинилас¤ до сформуванн¤ украњнськоњ Ђ≥сторичноњ дол≥ї.

5. «вичайно, культура бароко не вичерпуЇтьс¤ тими Ђформальнимиї рисами, про ¤к≥ ми говорили дос≥. јле духовний зм≥ст окремих ≥сторичних епох здеб≥льшого характеризуЇ не лише одна ¤кась духовна теч≥¤, а к≥лька напр¤м≥в, що групуютьс¤ коло двох пол¤рно протилежних пункт≥в духовного всесв≥ту. “ак ≥ в епоху бароко: одним з полюс≥в була природа, другим — Ѕог. ≈поха бароко, з одного боку, — епоха великого розкв≥ту природознавства та математики (бо основа п≥знанн¤ природи дл¤ людини бароко — м≥ра, число та вага), а з ≥ншого боку — епоха розкв≥ту богослов≥њ, епоха спроб богословського синтезу, епоха великоњ рел≥г≥йноњ в≥йни (Ђтридц¤тил≥тньоњї), епоха великих м≥стик≥в. Ћюдина бароко або вт≥каЇ до усам≥тненн¤ з своњм Ѕогом, або, навпаки, кидаЇтьс¤ в вир пол≥тичноњ боротьби (а пол≥тика бароко — пол≥тика широких всесв≥тн≥х план≥в та жадань), перепливаЇ океани, шукаючи нових колон≥й, беретьс¤ до план≥в пол≥пшити стан усього людства чи то пол≥тичною, чи то церковною, науковою, мовною (проекти штучних мов) чи ¤коюсь ≥ншою реформою.

¬ ≥деал≥ обидва дл¤ людини бароко можлив≥ шл¤хи ведуть до т≥Їњ самоњ мети: через Ђсв≥тї (природу, науку, пол≥тику ≥ т. д.) людина приходить завше до того самого — до Ѕога, хто надто довго залишивс¤ у св≥т≥, той лише заблукав у ньому. ќтже, ¤кщо культура готики принципово рел≥г≥йна та нав≥ть церковна, ¤кщо культура ренесансу принципово св≥тська (хоч би њњ творили ≥ духовн≥), культура бароко мусить мати обидв≥ — рел≥г≥йну та св≥тську сфери; але можлива — ≥ реально зустр≥чаЇтьс¤ нер≥дко — барокова культура з великою перевагою або й виключним пануванн¤м рел≥г≥йноњ сфери. “аку перевагу зустр≥немо, до реч≥, й на ”крањн≥.

Ѕ. Ћ≥тературне бароко на ”крањн≥

≤. Ћ≥тературне бароко на ”крањн≥ Ї ¤вищем 17 — 18 ст. Ѕароко в сфер≥ пластичних мистецтв ≥нод≥ називали Ђкозацьким барокої. Ѕез достатньоњ п≥дстави: бо козаки зовс≥м не були Їдиною культурно-продуктивною групою на ”крањн≥ тих час≥в. ўе менше п≥дстав називати л≥тературне бароко Ђкозацькимї: украњнськ≥ письменники тих час≥в були здеб≥льшого не козаками, а ченц¤ми. “а й споживач≥ л≥тератури навр¤д чи були головне козаками. јле украњнське бароко — не таке ун≥версальне ¤вище, ¤к бароко «аходу. ¬ ньому ми маЇмо значну перевагу елемент≥в духовних над св≥тськими. ўе б≥льшу знайдемо, мабуть, лише в чех≥в. —в≥тських елемент≥в не бракуЇ ц≥лком: маЇмо й св≥тську л≥рику, ≥ новелу, ≥ — хоч ≥ лише випадков≥ — св≥тськ≥ елементи в драм≥ї, нарешт≥ — маЇмо св≥тську хрон≥ку, лист, науковий трактат. јле Ђдуховнийї елемент переважаЇ в зм≥ст≥. «овс≥м бракуЇ типового дл¤ бароко природознавчого трактату: спочатку бракувало м≥сц¤ (високоњ школи), що плекала б цей іатунок л≥тератури, а п≥зн≥ше (в 18 ст.) украњнц≥-природознавц≥ знайшли дл¤ себе ірунт лише в чуж≥й (рос≥йськ≥й) науков≥й л≥тератур≥.

2. —воЇ й чуже сполучен≥ в украњнськ≥й бароков≥й л≥тератур≥ в не зовс≥м звичайних формах. ”крањна, ¤к ми бачили, не мала виразноњ та характерноњ ренесансовоњ л≥тератури. ќтже, прос¤канн¤ св≥тських елемент≥в у л≥тературу, зокрема — знайомство з античн≥стю, почасти йшло вже в часи бароко та не мало характеру боротьби, революц≥њ проти церковноњ традиц≥њ. јнтичн≥сть приходила на ”крањну вже п≥сл¤ примиренн¤ њњ з христи¤нством, у формах барокового, христи¤нсько-м≥фолог≥чного синтезу: тому помалу, але без опору починаЇтьс¤ розповсюдженн¤ вжитку м≥фолог≥чних образ≥в: рел≥г≥йна л≥рика стоњть п≥д охороною античних Ђмузї; ѕресв¤та ƒ≥ва стаЇ Ђƒ≥аноюї, хрест пор≥внюють з тризубом Ќептуна, в м≥стичних трактатах зТ¤вл¤ютьс¤ Ђамуриї та Ђкуп≥дониї ≥ т. д. Ѕароко прийшло без великоњ л≥тературноњ боротьби ≥ прийн¤лос¤, ¤к нова рослина на плодючому ірунт≥. ™диний, може, хто м≥г би боротис¤ проти бароко, ≤ван ¬ишенський, сам у своњй л≥тературн≥й форм≥ був до бароко дуже близький (див. дал≥) та радше спри¤в його усп≥хов≥ саме стилем своњх твор≥в. ¬ишенський лише не прийн¤в би поЇднанн¤ христи¤нства з античн≥стю, Ђсинкретизмуї.

3.  оли починаЇтьс¤ украњнське бароко? ÷е питанн¤ складне не лише дл¤ ”крањни: бароко, почавшис¤ в п≥вденн≥й ™вроп≥ в половин≥ 16-го в≥ку, у де¤ких крањнах лише помалу пробивалос¤ кр≥зь традиц≥ю ренесансу. Ќа ”крањн≥ першим письменником, у ¤кого знаход¤тьс¤ риси барокового стилю, можна вважати ≤вана ¬ишенського: його довг≥ пер≥оди, нагромадженн¤ паралел≥зм≥в, см≥лив≥ антитези, стиль промовц¤ чи л≥пше пророка, майже неймов≥рне нагромадженн¤ формальних прикрас (що у цього ген≥ального письменника н≥коли не закривають, не усувають з пол¤ уваги зм≥сту) могли б дозволити нам прилучити його твори до л≥тератури бароко, коли б джерела його стил≥стики не були зовс≥м ≥нш≥: це св¤те ѕисьмо та отц≥ церкви, найб≥льше, мабуть «латоуст. ўоправда, ¬ишенський, мабуть, знав уже бароковий стиль (з польськоњ полем≥чноњ л≥тератури) та де в чому м≥г його й насл≥дувати. јле ≥деолог≥¤ його теж зовс≥м не барокова: це не програма сполученн¤ ц≥нних елемент≥в ренесансу з≥ старою традиц≥Їю, а програма повного повороту до чистоњ традиц≥њ. јле ц≥кавий приклад Ђбароковост≥ї ¬ишенського перед бароко характеризуЇ спор≥днен≥сть бароко з украњнським духовним стилем; так само характерний Ї й бароковий характер де¤ких стор≥нок пишного Ђп≥зньов≥зант≥йськогої стилю √алицько-¬олинського л≥топису.

—правжн≥й початок бароко — це ћелет≥й —мотрицький, це пропов≥д≥ та почасти в≥рш≥  ирила “ранкв≥л≥она —тавровецького, а повна перемога бароко — утворенн¤ кињвськоњ школи. Ќайб≥льшими культурно-пол≥тичними усп≥хами, ¤к≥ в≥д≥грали велику роль в ≥стор≥њ украњнського барокового письменства, були: в≥дновленн¤ православноњ ≥Їрарх≥њ 1620 р. та заснуванн¤ кињвськоњ школи 1615 р. ≥ њњ реформи, проведен≥ ћогилою (1644 р.) та ћазепою (1694 р.). ≤ нов≥ ≥Їрархи, ≥ професори јкадем≥њ були головними репрезентантами бароко. Ѕароко, що почалос¤ ¤кось непом≥тно, пануЇ надзвичайно довго та тримаЇтьс¤ надзвичайно вперто. ћайже весь 18 в≥к в украњнських школах вищого типу навчають бароковоњ поетики та плекають барокову поез≥ю. ¬ основ≥ не виходить за меж≥ традиц≥њ (хоч дуже р≥шучий реформатор в окремих питанн¤х) останн≥й великий украњнський письменник епохи бароко √р. —коворода. јле з ним л≥тературне бароко не дожевр≥ло, а догор≥ло повним полумТ¤м до к≥нц¤ та враз згасло. «гасло разом з притаманною украњнському бароко л≥тературною мовою: на зм≥ну прийшла мова народна.

ќстанн≥й пер≥од бароко в де¤ких крањнах утворив власний стиль, стиль п≥знього бароко або Ђрококої. ÷ей дв≥рський, легкий, грац≥озний, але разом ≥ ≥грашковий, легковажний стиль на ”крањн≥ не розвинувс¤. Ѕо в середин≥ 18-го стор≥чч¤ на ”крањн≥ не було свого двора, пани, що йшли за модою, великою м≥рою русиф≥кувалис¤, ≥ лише десь далеко на п≥вноч≥ починав при двор≥ цариц≥ ™лизавети складатись стиль украњнського рококо, що знайшов вираз та почасти в≥дгом≥н лише в украњнськ≥й л≥риц≥, переробках та музичних обробках народних п≥сень та небагатьох спробах власноњ творчост≥, без л≥тературних претенз≥й та значенн¤.

4. ”крањнське бароко, ¤к п≥зн≥ше романтика, було епохою засвоЇнн¤ не лише сучасного, а й старого: наздоган¤ли прога¤не за стол≥тт¤; тепер поприходили на ”крањну й численн≥ переклади л≥тератури, ¤ку власне треба назвати середньов≥чною, та нав≥ть твори отц≥в церкви в новому мовному од¤гу. “ак буваЇ завжди в епохи л≥тературного розкв≥ту; так п≥зн≥ше Ўексп≥ра принесли на ”крањну романтика та реал≥зм. ≤ ¤к на Ўексп≥ра дивились очима романтики чи реал≥зму, так, мабуть, сприймали за час≥в бароко й твори старих епох очима та серцем бароко. Ќауц≥ ще треба розв≥дати, ¤к люди украњнського бароко дивилис¤ на твори старих час≥в, що њм принесло бароко.

5. Ѕароко зм≥нювалос¤, розвивалос¤ за пор≥вн¤но короткий час свого пануванн¤: в≥д початк≥в до пишного п≥знього бароко (що д≥стало в р≥зних крањнах нав≥ть р≥зн≥ назви, здеб≥льшого за ≥менами головних представник≥в цього стилю: Ђіоніор≥змї, Ђмар≥н≥змї, Ђпрец≥озний стильї ≥ т. д.) в к≥нц≥ до рококо. Ќа ”крањн≥ цей розвиток не був дуже р≥шучим та дуже пом≥тним. ƒесь п≥сл¤ 1680 року украњнська л≥тература пережила пер≥од надзвичайно пишного, переобт¤женого формальними прикрасами стилю (напр. ≤. ¬еличковський, —тефан яворський), але не бракувало й Ђпом≥ркованихї поет≥в, а головне — духовн≥ письменники лише ¤к вин¤ток доход¤ть до такого л≥тературного радикал≥зму, на ¤кий здатн≥ св≥тськ≥ поети. ј пот≥м прийшов пол≥тично зумовлений п≥дупад, що р≥дко спри¤Ї л≥тературному радикал≥змов≥.

«ате поетика украњнського бароко знала реформи, ≥ досить радикальн≥, в конкретних питанн¤х поетики. ќдну з найрадикальн≥ших реформ у теор≥њ в≥ршуванн¤ зробив —коворода: але вона не встигла прищепитис¤, ¤к ск≥нчилас¤ вс¤ барокова л≥тература.

6. ”крањнське бароко не знаЇ вс≥Їњ р≥зноман≥тност≥ жанр≥в (іатунк≥в) бароковоњ л≥тератури, зокрема бракуЇ багатьох св≥тських. Ѕагатьом жанрам не давали розвинутис¤ обставини, ≥ зокрема неможлив≥сть друкувати ц≥ твори: так, не було великого роману; дл¤ розповсюдженн¤ переписуванн¤м в≥н не надававс¤. ћайже не було великого епосу, нав≥ть ≥ переклад≥в (про вињмки дивис¤ дал≥), ≥ в≥н м≥г би зТ¤витис¤, ¤кби була змога друкуватис¤. ќтже, дал≥ маЇмо говорити про: 1) л≥рику, 2) епос, 3) пов≥сть, 4) драму, 5) пропов≥дь, 6) хрон≥ку, 7) трактат. ƒе¤к≥ іатунки все ж розвинулис¤ надзвичайно широко.

Ѕарокова л≥тература на ”крањн≥ залишаЇтьс¤ ще певною м≥рою анон≥мною, хоч к≥льк≥сть в≥домих нам автор≥в велика. ™ багато автор≥в, про ¤ких ми н≥чого, кр≥м ≥мен≥, не знаЇмо або знаЇмо дуже мало.

7. ƒуже ц≥кавою проблемою бароковоњ украњнськоњ л≥тератури Ї мова. ¬она так само залишаЇтьс¤ принципово словТ¤нською, ¤к ≥ в попередн≥й пер≥од. јле, на жаль, вона, ув≥бравши в себе велику к≥льк≥сть елемент≥в народноњ мови, не п≥дл¤гла н≥¤ким певним нормам. “ому ми зустр≥чаЇмо велик≥ ухили то до украњнськоњ народноњ мови, то до польськоњ, то — лише в 18 ст. ≥ то р≥дко — до рос≥йськоњ, ≥нод≥ натом≥сть зб≥льшуЇтьс¤ стих≥¤ церковна. ћова вар≥юЇ залежно в≥д іатунку твору або нав≥ть його окремоњ частини: в певних сценах драм мова наближаЇтьс¤ до народноњ; це наближенн¤ пом≥тимо ≥ в жарт≥вливих п≥сн¤х; наближенн¤ до польськоњ мови характерне дл¤ твор≥в з шл¤хетських к≥л (напр., Ђгербовн≥ в≥рш≥ї). ƒе¤к≥ чуж≥ украњнськ≥й мов≥ форми зробилис¤ конвенц≥йними, бо украњнськ≥ форми здавалис¤ не досить лог≥чними: так, дуже част≥ форми д≥Їсл≥в минулого часу на польський зразок: Ђписалем, писалесьї ≥ т.д., мабуть, поширилис¤, бо здавалос¤, коли затратилис¤ стар≥ форми (Ђписалъ есмь, писалъ есиї ≥ т.д.), нелог≥чним та не досить зрозум≥лим уживанн¤ т≥Їњ самоњ форми Ђписавї дл¤ вс≥х трьох ос≥б. ѕод≥бних приклад≥в Ї к≥лька. јле в≥д церковнословТ¤нськоњ мови московського типу украњнська мова в≥дходила все дал≥, так що все част≥шими стають Ђперекладиї з одн≥Їњ мови на другу та переробки украњнських твор≥в при њх друку в ћоскв≥ (що з≥псувало дл¤ нас чимало твор≥в нашоњ бароковоњ л≥тератури, що њх лише в ћоскв≥ друковано). ѕевне наближенн¤ до рос≥йськоњ мови в≥дбуваЇтьс¤ в 18-му ст., але це Ї наближенн¤... рос≥йськоњ мови до украњнськоњ: к≥льк≥сть украњнц≥в серед перекладач≥в (вже в 17 ст.) в ур¤дах, на духовних посадах, а п≥зн≥ше в ун≥верситетах була така значна, що украњнськ≥ елементи значною к≥льк≥стю прийшли до рос≥йськоњ канцел¤рськоњ, судовоњ, шк≥льноњ мови, нарешт≥ — до науковоњ терм≥нолог≥њ. ћоже, був певний елемент нац≥ональноњ самоохорони в тому, що  отл¤ревський ц≥лком в≥дмовивс¤ в≥д староњ (бароковоњ) украњнськоњ мовноњ традиц≥њ, до ¤коњ так наблизилас¤ рос≥йська мова, та почав утворенн¤ новоњ л≥тературноњ мови на ц≥лком нов≥й основ≥: на основ≥ народноњ мови. ÷е був к≥нець украњнськоњ бароковоњ л≥тератури, що вже в≥джила св≥й час, ≥ початок новоњ украњнськоњ л≥тератури.

¬. ¬≥ршована поез≥¤

1. ¬≥ршовану поез≥ю староукрањнську забули, мабуть, через Ђперестар≥л≥стьї мови, а ще б≥льше — в≥ршовоњ форми. ѕочалос¤ в≥ршуванн¤ на ”крањн≥, ¤к ми бачили (IV. ≈), безпосередньо перед початком барокового пер≥оду. ѕ≥д впливом польського в≥рша украњнський прибрав у часи бароко Ђсилаб≥чнуї в≥ршову форму — ритм в≥рша утворювавс¤ певною к≥льк≥стю склад≥в у р¤дку, р¤док к≥нчавс¤ римою, ¤к ≥ в пол¤к≥в Ђж≥ночоюї, тобто з наголосом на передостанньому склад≥, лише вин¤тково допускалис¤ рими Ђчолов≥ч≥ї, з наголосом на останньому склад≥, та Ђдактил≥чн≥ї, з наголосом на третьому в≥д к≥нц¤ склад≥.

ќсь приклад силаб≥чних в≥рш≥в на барокову тему смерт≥ — в≥рш≥ на погреб (похорон) —агайдачного:

Ђ ождий, хто с¤ уродив, мусить ≥ умерети,

∆аден с¤ чолов≥к смерти не можеть оперети.

Ќемаш на ню л≥карства, немаш ≥ оборони;

« самих царей здираЇть св≥тнињ њх корони,

Ќе боњтьс¤ жовн≥рства, вкруг цар¤ сто¤чого

« оруж≥Їм ≥ стр≥льбою, Їго вартуючого...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

∆иЇш так, ¤кобись н≥гди не м≥в умерети,

’очеш вс≥ багатства на земл≥ пожерети,

¬ ч≥м слави порожней на том св≥т≥ шукаЇш,

ј же маЇш вмерети, на то не памТ¤таЇшї.

јбо ≥нший в≥рш на ту саму тему Їр.  лемент≥¤:

Ђ”богий вмираючи н≥ в ч≥м не жал≥Їть,

н≥чого бо жаловать, же скарбов не м≥Їть.

Ѕогатий же не хочеть з скарбом розлучити:

іди би мощно, м≥г би увесь скарб в труну вложити.

Ѕо іди властел, то вспомнить св≥й високий титyл,

≥ пред конаннЇм много з скарбом узрить шкатyл,

≤ многоц≥нних много вис¤щих сукман≥в,

≥ ср≥бр¤них на столах сто¤щих дзбан≥в,

≤ узрить, же млада¤ жона пред ним ходить,

та¤ г≥рш до кр≥пкого жалю приводить...ї

–¤дки в силаб≥чному в≥рш≥ не завжди мус¤ть бути однаковоњ довжини; украњнськ≥ поети бароко утворюють з р¤дк≥в р≥зноњ довжини найр≥зноман≥тн≥ш≥ строфи; напр.:

Ђ—мотри, чолов≥че, ≥ ужасайс¤,

 аждой години смерти спод≥вайс¤,

’одить бо тайно, нагл¤даЇть,

≤ д≥л твоњх розсмотр¤Їть,

 ак би ти жив.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ќе зрить на прозьбу ан≥ на дари.

як т¤, чолов≥че, в≥зьмуть на мари,

ћинуть мисли ≥ розкош≥,

ћасть носити многиЇ грош≥,

ўо Їси збирав.ї

”крањнськ≥ поети вживають близько 150 р≥зних строф.

ѕоруч ≥з силаб≥чними в≥ршами зустр≥немо ≥нод≥ б≥льш народний в≥рш, под≥бний до в≥рша Ђдумї, з р¤дками нер≥вноњ довжини. ѕереважно так≥ в≥рш≥ вживав  ирило “ранкв≥л≥он —тавровецький; зустр≥чаЇмо њх ≥нод≥ й п≥зн≥ше, ще св. ƒмитро “уптало писав таким розм≥ром в≥рш≥ Ђдл¤ власного вжиткуї. ќсь приклад обробки теми смерт≥ у —тавровецького:

Ђƒе моњ нин≥ замки коштовне мурованињ

≥ палаци моњ св≥тне ≥ щ≥чне мальованињ,

а шкатули, злотом нафасованињ,

в≥зники п≥д злотом цуіованињ?

ƒе моњ пресв≥тлињ златотканнињ шати,

рис≥, соболе сл≥чнињ, кармазини ≥ дорогињ шкарлати?

¬чора в дому моњм било гойне вес≥лл¤, музик≥в ≥гранн¤,

а сп≥вак≥в веселоЇ сп≥ванн¤,

≥ на трубах м≥дних викриканн¤,

скок≥, танц≥, веселоЇ пл¤санн¤;

вина наливай,

випивай, проливай!

—толи моњ коштовними сладкими покарми покритињ,

гост≥ моњ ≥ при¤тел≥ персони знаменитињ.

ј нин≥ мене все доброЇ ≥ веселоЇ минуло,

слава ≥ багатство нав≥ки уплинуло.

ƒе нин≥ воњнове горделивињ

≥ мучител≥ невинних злосливињ?

ƒе с(т)рогињ ≥ страшнињ гетьманове?

Ќеспод≥ване смертним мечем пос≥чен≥

≥ без памТ¤ти во тьм≥ нин≥ заключен≥.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ќ смерти страшлива¤

≥ нежалослива¤!

“и, ¤ко косар нин≥ нерозсудний,

п≥д ноги своњ кладеш цв≥т барзо цудний,

молодости ≥ красоти жаловати не знаЇш,

ан≥ на Їдин≥м з тих милости не маЇш...ї

¬≥рш≥ друкувалис¤ пор≥вн¤но р≥дко: њх преписували аматори, побожн≥ чи св≥тськ≥. ≤нод≥ утворювалис¤ велик≥ рукописн≥ зб≥рки. ”крањнський в≥рш поширивс¤ не лише до крайн≥х меж украњнськоњ земл≥, але пробивс¤ й до польського та до рос≥йського читача. ƒруковано лише невелик≥ зб≥рки, присв¤чен≥ ¤кимсь особам або под≥¤м (напр., на погреб —агайдачного); вже в к≥нц≥ 17-го в≥ку дехто не з л≥пших поет≥в видрукував велик≥ зб≥рки в≥рш≥в; в 18-му стор≥чч≥ постав духовний сп≥ваник ЂЅогогласникї — ц≥кава друкована зб≥рка украњнськоњ ун≥атськоњ духовноњ л≥рики.

Ѕароков≥ письменники часто пр¤мували до цикл≥зац≥њ в≥рш≥в, до обТЇднанн¤ њх у певн≥ групи, сполучен≥ ¤коюсь внутр≥шньою Їдн≥стю, — одна з найп≥зн≥ших та найц≥кав≥ших зб≥рок Ђ—ад божественных пѣснейї —ковороди.

2. ƒуховна п≥сн¤ — найчисленн≥ший іатунок украњнськоњ в≥ршованоњ поез≥њ бароко. ¬она р≥зноман≥тна: зустр≥чаЇмо тут ≥ п≥сн≥ р≥здв¤н≥ та великодн≥, ≥ численн≥ п≥сн≥ про ѕресв¤ту ƒ≥ву, ≥ п≥сн≥ про окрем≥ св¤та, про окрем≥ ≥кони та чудеса, п≥сн≥ до окремих св¤тих ≥ т. д. ѕоруч з такими молитовними та г≥мн≥чними п≥сн¤ми зустр≥чаЇмо й субТЇктивну рел≥г≥йну л≥рику: п≥сн≥ Ђпока¤нн≥ї, п≥сн≥ про смерть та страшний суд.

—тиль духовноњ п≥сн≥ дуже вар≥юЇ: в≥д г≥мну чи оди до бароково-іротескноњ, нап≥впарод≥йноњ п≥сн≥ з бажанн¤м найб≥льшоњ ориі≥нальност≥ виразу або наближенн¤м до народноњ п≥сн≥. ќт зразки р≥зних стил≥в п≥сень р≥здв¤них:

Ђ¬ифл≥Їме граде, гойне веселис¤,

÷ару слави миле свому оклонис¤!

¬≥тай, ÷ару, нарожден≥й

≥ в ¤слех положен≥й.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ѕ≥вц≥, гучно, вд¤чне п≥сн≥ зачинайте,

¬исочайшим гласом ѕана прив≥тайте!

¬≥тай, ÷ару... ≥ т.д.

ќраз все створ≥нн¤ до “ворц¤ сп≥шис¤,

™диному ѕану слушне поклонис¤!

¬≥тай, ÷ару... ≥ т.д.ї

або (переклад —ковороди з латинськоњ):

ќ ночь нова, дивна, чудна,

¤сн≥йша¤ св≥тла полудн¤,

когда чрез мрак темн≥й, черн≥й

блиснув сонц¤ св≥т невечерн≥й.

¬еселитес¤, ¤ко з нами Ѕог!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

“ам п≥д ¬ифлиЇмським градом

пастухи, пасуще стадо,

вс≥х перв≥Ї в≥сть приЇмлють,

що к нам прийде ’ристос на землю,

чрез аніел≥в, ¤ко з нами Ѕог!..ї

ѕоруч ≥з цими одами знайдемо суто бароков≥ ориі≥нальн≥ вертиї:

—обер≥тес¤, вс≥ чолов≥ки,

на тр≥юмф нин≥, аніел≥в лики,

сп≥вающе весело,

вискакуйте навколо:

гоц, гоц, гоц, гоц, гоц, гоц, гоц, гоц, гоц!

Ѕо нам ћар≥¤, ƒ≥ва ѕречиста,

в убог≥й шоп≥ зродила ’риста,

которому хоть в б≥д≥

граЇть √рицько на дуд≥:

гу, гу, гу, гу, гу, гу, гу, гу, гу!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

√аврило старий зловив барана,

вз¤вши на плеч≥, зан≥с до ѕана,

на кол¤ду даруЇть

≥ в ноги ц≥луЇть:

цмок, цмок, цмок, цмок, цмок, цмок, цмок, цмок!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ћар≥¤ ƒ≥ва с¤ притул¤Їть,

аби не змерзло, ƒит¤ вкриваЇть,

притискаЇть, притул¤Їть,

пелюшками обвиваЇть:

лю, лю, лю, лю, лю, лю, лю, лю, лю!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ј у бидл¤ток осел ≥з волом

сто¤ли в ¤слех, хухали сполом,

огр≥вали ƒит¤тко,

невиннеЇ ягн¤тко:

ху, ху, ху, ху, ху, ху, ху, ху, ху!

≥ т. д., 13 строф, з ¤ких кожна так само подиву г≥дно Ђ≥нструментованаї (до реч≥, Ї под≥бн≥ ≥грашки ≥ в н≥мецьк≥й р≥здв¤н≥й п≥сн≥). јбо ¤кась нап≥впарод≥¤ ц≥лком народною мовою:

Ђјнгели св¤тињ

днесь дають знати,

би йшли пастир≥

Ѕогу в≥тати.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ј берегами

 ась¤н ланами

в≥з пива бочку

тому ќтрочку.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

—авка з якимом,

з своњм побратимом

скоро приб≥гали,

зараз засп≥вали.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ѕилип з ћакаром

прийшов ≥з даром,

пред Ѕогом стали

≥ курку дали.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

“уш ≥з ’омою

полониною,

а —тах з Ѕорисом

приб≥гли л≥сом.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

”с≥ пекар≥,

молод≥, стар≥,

б≥жуть з орач≥,

несуть колач≥.

ј ћарко ледом

приб≥г ≥з медом,

прудко ступаЇть

≥ вс≥х в≥таЇть.

√рай же ти мило

в дудки,  урило,

а ти, ћатв≥ю,

грай в жолом≥ю!ї

Ќе треба дивуватис¤, що де¤к≥ п≥сн≥ стали ц≥лком народними; але нав≥ть ≥ в≥рш≥ високого стилю вв≥йшли в репертуар л≥рник≥в.

3. “ематично ще р≥зноман≥тн≥ша св≥тська в≥ршована поез≥¤ бароко. “ут знайдемо ≥ близьку до рел≥г≥йноњ меланхол≥йну л≥рику, ≥ л≥рику еротичну (в≥д меланхол≥йноњ до сором≥цькоњ), ≥ пол≥тичну.

“ематика меланхол≥йноњ л≥рики традиц≥йна — це Ђв≥чн≥ї теми л≥рики: туга за щаст¤м, за молод≥стю, скарги на долю, — ≥нод≥ ≥ндив≥дуальн≥ ноти переход¤ть у ф≥лософ≥чну рефлекс≥ю. Ќайхарактерн≥ш≥ р≥зн≥ Ђп≥сн≥ св≥тов≥ї:

Ђј хто на св≥т≥ без дол≥ вродитьс¤,

“ому св≥т марне, ¤к коло, точитьс¤.

Ћ≥та марне плинуть, ¤к бистрињ р≥ки,

„аси молод≥њ, ¤к з дощу пот≥ки.

¬се то марне м≥н¤Їть.

Ћ≥пше би с¤ било н≥гди не родити.

Ќ≥жли м≥зерному на с≥м св≥т≥ жити.

јльбо, вродившис¤, скоро в земл≥ гнити,

ўоби бездольному на св≥т≥ не жити.

Ќехай жалю не буде!

≈й, доле ж мо¤, де ти в той час била,

 оли мо¤ мати мене породила?

 оли б мен≥ крила орлов≥њ м≥ти,

ѕолет≥в бим дол≥ своЇњ гл¤д≥ти

Ќа чужињ сторониї.

јбо:

Ђ...по св≥т≥ блукаю, отради не маю,

жалю ж м≥й, жалю, сам же ¤ не знаю,

що чинити маюї.

јбо:

Ђ“рудно сиротинц≥ на чужин≥ жити...ї

јбо:

Ђ’≥ба мен≥ та¤ будеть щира¤ родина,

сажень на цвинтар≥, висока могилаї

та одв≥чн≥ нар≥канн¤ на людську долю:

Ђќ всесуЇтного св≥та

мимо ≥дуть наш≥ л≥та,

–озступ≥тьс¤ води, от земл≥ вступ≥те,

юн≥сть молодости ко мн≥ приверн≥те!ї

јле ц¤ меланхол≥¤ переходить ≥ до ф≥лософ≥чноњ рефлекс≥њ; Ђщаст≥Ї, де ти живеш?ї — питаЇтьс¤ —коворода та м≥ркуЇ:

Ђ–озпростри вдаль взор тв≥й ≥ розумн≥ лучи

≥ к≥нець посл≥дн≥й поминай.

¬с≥х твоњх д≥л в кую м≥ть стр≥ла улучить?ї

Ћюдина сама в≥дпов≥даЇ за свою долю, доводить автор ≥ в≥дтак — субТЇктивна л≥рика зливаЇтьс¤ з рел≥г≥йною. јле залишаЇтьс¤ ≥ форма сентенц≥й та образ≥в, близьких до народноњ п≥сн≥, ¤к от п≥сн¤ —ковороди:

Ђ—тоњть ¤в≥р над водою,

все киваЇть головою,

буйни в≥тра пов≥вають,

руки ¤вору ламають...

Ќа що ж мен≥ замишл¤ти,

що в сел≥ родила мати?

Ќехай у тих мозок рветьс¤,

хто високо в гору дметьс¤.

ј ¤ буду соб≥ тихо

коротати милий в≥к...ї

“ут ≥ шл¤х барокового л≥рика до природи:

ЂЌе п≥ду в город багатий. я буду в пол¤х жить.

Ѕуду в≥к м≥й коротати, де тихо врем¤ б≥жить.

ќ дубрава! о зелена! о мати мо¤ р≥дна!

¬ тоб≥ жизнь увеселенна, в тоб≥ пок≥й, тишинаї.

јбо:

Ђќ сел¤нск≥й мил≥й, любий м≥й покою,

вс¤коњ печал≥ лишенний!

ќ ≥сточник≥в шум журчащих водою,

о л≥с темний, прохлажденний,

о шум¤щ≥ кудр≥ волос≥в древесних,

о на луках зелень красна,

о самота — мати ради дум небесних

о сумна тих≥сть ужасна...ї

(це, правда, переклад —ковороди з латинськоњ).

ѕоруч ≥з цим знайдемо еротичну л≥рику з так само традиц≥йними мотивами: тут ≥ перше закоханн¤ ≥ осв≥дченн¤;

ЂЌ≥сть бо в вертоград≥ такового цв≥та,

красотою, добротою сред самого л≥та...ї

јбо:

Ђ«риш пречудно оченками аж серденько мл≥Ї,

душа горить, серце болить, красна¤ лел≥¤ї.

јбо:

Ђƒа й по садоньку ¤ хожу,

да й не нахожус¤,

¤ на тебе, моЇ серце, гл¤жу,

да й не нагл¤жус¤ї.

јле любов зустр≥чаЇ р≥зн≥ перешкоди: погов≥р —

Ђ’то в секрет≥ любов тихо держати не буде,

той пропаде за собаку, ¤к д≥знають людеї.

а головне — розлука;

Ђриба з рибою ≥ та с¤ злучаЇть,

мо¤ сл≥чна дама мене покидаЇть...

„орнињ оч≥, чорнињ брови,

уста сахарн≥, зубоньки перлов≥,

т¤женько вас споминати,

що нельз¤ з вами розмовл¤тиї.

Ќав≥ть нев≥домо, де перебуваЇ кохана:

Ђќ, розкошна¤ ¬енера, де нин≥ обцуЇш?

¬иходив ¤ вс≥ дороженьки,

витоптав ¤ вс≥ стеженьки,

не знайшов ¤ миленькоњ,

де ходили н≥жки Їњ...

ѕришли, Ѕоже, день, час, годиноньку тую,

ачей бим де знайшов д≥вчиноньку свою.

ўоб юж б≥льше не тужити,

головоньки не сушити,

молодих л≥т своњх

марне не губити...ї.

≤ розповсюджений мотив — засиланн¤ в≥сток через птах≥в:

Ђѕишу ¤ листонки, на всх≥д посилаю.

—ив≥ голубонки, нехай мн≥ шукають

молодоњ д≥вчинонки,

в котороњ чорн≥ оченки...

Ќа западну страну послалем горлиц≥,

а на юг ≥ с≥вер — орли, ластовиц≥.

≤д≥ть, в пилности шукайте,

а мн≥ в≥дом≥сть давайте...ї

јбо:

Ђј ти, орле, бу¤ючи,

в чист≥м пол≥ гул¤ючи,

додай крилець допомочи,

полет≥ти на вс≥ ночи

миленькоњ шукаючиї.

≤ еротична л≥рика приводить через пор≥вн¤нн¤ (мабуть, запозичен≥ з старшоњ народноњ п≥сн≥) ≥ через описи оточенн¤, де розвиваЇтьс¤ роман, до л≥рики природи:

Ђѕоп≥д гай р≥ченька

да шумить бистренька,

риба до рибоньки,

а ¤ до д≥вонькиї.

≤ тут бачимо вар≥ац≥њ в≥д стилю народноњ п≥сн≥ до фразеолог≥њ виразно панськоњ (Ђ¬енераї, Ђдамаї й т.≥н.).

Ќемало увагу прид≥л¤Ї украњнська барокова л≥рика й пол≥тичним под≥¤м, на ¤к≥ був такий р¤сний той неспок≥йний час. “ут ≥ прославленн¤ нац≥ональних героњв: —агайдачного —

ЂЌесмертельноњ слави достойний √етьмане!

тво¤ слава в мовчанню н≥гди не зостане,

поки ƒн≥пр з ƒн≥стром многорибниЇ плинути

будуть, поти д≥¤льности теж твоњ слинути.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

“ут зложив запорозський √етьман своњ кости,

ѕетр  онашевич, ранний в в≥йн≥ дл¤ вольности отчизни...ї

або ’мельницького:

ЂЅудь славен во в≥к, о муже ≤збранне,

в≥льности отче, герою Ѕогдане!ї

(—коворода).

Ђ„есть Ѕогу, хвала! Ќа в≥ки слава в≥йську ƒн≥провому...

≤ ти, „игирине, м≥сто украњнне, не меншую славу

“епер в соб≥ маЇш, коли огл¤даЇш в руках булаву

зацного Ѕогдана, мудрого гетьмана, доброго молодц¤

’мельницького чигиринського, давкого запорожц¤ї.

(з л≥топису ™рлича).

јле не менше було п≥дстав на ”крањн≥ й дл¤ Ђл¤мент≥вї, Ђплач≥вї над пол≥тичними та нац≥ональними скрутами та нещаст¤ми:

Ђќ Ѕоже м≥й милостивий,

воззри на плач м≥й ревнивий!

ƒе б≥дниц¤ Їсть така¤,

¤к ¤, –ос≥¤ ћала¤?

¬с≥ маткою називають,

а не вс≥ за матку мають;

другий хоче загубити,

в ложц≥ води утопити.

ќй, не сини, ой, не д≥ти,

хощуть мене загубити!

Ћихолюбц≥, лихолюбц≥,

т≥њ моњ, т≥њ згубц≥...ї

“радиц≥¤ приписуЇ гетьманов≥ ћазеп≥ гарну п≥сню Ђќй б≥да, б≥да чайц≥ небоз≥ї, що маЇ ус≥ риси штучного походженн¤. Ќапевне, належить ћазеп≥ п≥сн¤ Ђ¬с≥ покою щиро прагнутьї:

Ђ«жальс¤, Ѕоже, ”крањни,

що не вкуп≥ маЇть сини!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ћ≥пше було не родити,

н≥жл≥ в таких б≥дах жити!

ќд вс≥х стор≥н ворогують,

огнем, мечем руњнують...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

озм≥тес¤ вс≥ за руки,

не допуст≥ть горькой муки

ћатц≥ своњй б≥льш терп≥ти!

ѕуте врагов, путе бити!

—амопали набувайте,

острих шабель добувайте,

а за в≥ру хоч умр≥те

≥ вольностей борон≥те!ї

ўе й Ђостанньому запорожцев≥ї јнтонов≥ √оловатому приписуЇ традиц≥¤ в≥рш

Ђ≈й год≥ нам журитис¤, пора перестатиї,

з приводу поселенн¤ запорожц≥в над  убанню 1792 р.

”крањнськ≥ поети осп≥вували ≥ боротьбу з татарами, ≥ хотинську в≥йну, ≥ облогу ¬≥дн¤... ƒе¤к≥ з цих в≥рш≥в розростались до розм≥ру невеликих еп≥чних поем (див. дал≥ √.).

«находимо й ≥нш≥ типи св≥тських в≥рш≥в; Ђвчен≥ї (напр., прославленн¤ наук та мистецтв у  ињвському Ђ™вхаристер≥он≥ї 1632 р.), жарт≥влив≥ (напр., в≥рш≥ школ¤р≥в) ≥ т.д. „имало Ї в≥рш≥в-прив≥тань або панег≥ричних (™. ѕлетенецькому, ѕ. ћогил≥, гетьманам). ™ в≥рш≥ баладного типу, тобто в≥ршован≥ коротк≥ опов≥данн¤; наприклад, видрукований 1705 р. Ђјлфав≥т рифмами сложеннийї ≤оана ћаксимовича, що подаЇ опов≥данн¤ про кари за злочини, гр≥хи та непобожн≥сть.

4. ”люблен≥ були в часи бароко Ђеп≥грамиї, коротеньк≥, найб≥льше 2-, або 4-р¤дков≥ в≥ршики з гострим дотепом у зм≥ст≥ та грою сл≥в, сп≥взвучч¤ми, повторенн¤ми сл≥в. ƒуховн≥ в≥рш≥ такого типу (прославленн¤ св¤тих) часто обТЇднували в цикли по 12 в≥рш≥в; Ђ¬≥нц≥ї. ѕотрапл¤ли еп≥грами нав≥ть до богослужбових книг, до Ђ“р≥од≥ ÷в≥тноњї 1631 р. ќсь приклад:

Ђ—редѣ ”чителей ставъ ≤сусъ научает.

¬ —реду ѕраздников, ¤ко ѕосредникъ, ¤вл¤етъї.

(гра з пнем Ђсред-ї). ѕ≥зн≥ше в≥нц≥ писав св. ƒм. “уптало. ќсь зразок його творчост≥:

Ђ«ачата¤ без гр≥ха, о Ѕож≥¤ ћати,

молю, даждь м≥ безгр≥шно жит≥Ї зачатиї

(повторенн¤ пн≥в Ђзачат-ї та Ђгр≥х-ї).

ћайстром св≥тськоњ еп≥грами був ≤ван ¬еличковський, полтавський протопоп. …ого еп≥грами дотепн≥ та гостр≥:

Ђўо Їсть смерть, питаЇш м¤. ≈сли бим знав, уже

бив би мертвим. як умру, прийди в той час, друже!

„ому суть мудр≥йш≥е мужеве, н≥ж жони?

Ѕо з ребра безмозкого, не з голови ониї.

јбо б≥льша:

Ђўось бозького до себе пан ’м≥ль закриваЇть,

бо смиренних возносить, винеслих смир¤Їть.

¬ищ≥Ї суть голови над вс≥ члонки т≥ла,

а ноги теж в низкости смиренн≥ до з≥ла.

Ћеч пан ’м≥ль, іди до кого в голову вступаЇть,

голову понижаЇть, ноги задираЇтьї.

÷е надзвичайно влучн≥ переклади з славетного англ≥йського барокового еп≥граматика ƒж. ќвена. јле ¬еличковський писав ≥ власн≥ еп≥грами. “еж дуже вдал≥:

Ђѕишущему стихи.

“руда сущего в писан≥њ знати

не можеть, ≥же сам не в≥сть писати.

ћнить бити легко писан≥¤ д≥ло:

три перста пишуть, а все болить т≥ло.

Ћѣствица ≤аковл¤.

—в≥т сей сну Їсть подобен, а щаст¤ - драбин≥:

¬осход¤ть ≥ низход¤ть по н≥й мноз≥ нин≥ї

¬елику зб≥рку еп≥грам (369) по 10 ≥ б≥льше р¤дк≥в залишив в≥домий, не дуже вишколений, але талановитий та дотепний, поет ≥Їромонах  лимент≥й. “ематика його еп≥грам найр≥зноман≥тн≥ша: тут ≥ повчальн≥ в≥рш≥, ≥ в≥рш≥ про рем≥сник≥в та ≥нш≥ профес≥њ (напр., музики), ≥ сатиричн≥, й, нарешт≥, на вс¤к≥ дивовижн≥ теми, напр. Ђќ котахї:

Ђ≤звикли коти оч≥ хмурить, глави ховать...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . на печ≥ соб≥ пот¤гають,

а зскочивши ≥з печи по горшках никають.

ј повинн≥сть бо котам миши уловл¤ти,

а б≥льш таких, що вм≥ють з ћисок восхищати,

а ос≥бний звичай њх в судна наникати,

Їжели хто забудеть суден накривати.

ј Їсть такињ люде, що того не дбають,

Їднакоже з того соб≥ вредительн≥сть мають... ≥ т.д.ї

јбо й подивн≥ в в≥ршах ≥Їромонаха твердженн¤:

Ђ отрий, мов¤ть, чолов≥к добре випиваЇть,

теди такому пан Ѕог на пиво даваЇть.ї

÷е, правда, присл≥вТ¤ (Ђмов¤тьї), але  лимент≥й знаходить у питт≥ нав≥ть користь Ђдуховнуї.

Ђ...добре, іди зтроха горло промочило:

до людей виразн≥ше будеть глаголати,

≥ в церкв≥ на крилос≥ гладшей засп≥вати.

«ач≥м, панове, соб≥ здоров≥ бувайте,

а іди ли колв≥к пиво добре пот¤гайте.

ј в голов≥ здоров≥й все не перебирай,

да вшел¤кий напиток здоровно випивай!.. ≥ т.д.ї.

¬ ≥ншому в≥рш≥ в≥н радить ≥ музикам:

ЂЌехай же без л≥ности ≥ музики грають

≥ веселости люд¤м молодим додавають.

ј награвшис¤ нехай троха й спочивають

да по повн≥й скл¤нц≥ гор≥лки випиваютьї.

ѕисав еп≥грами й —коворода; в нього вони без зовн≥шн≥х ≥грашок, коротеньк≥, майже присл≥вТ¤:

Ђ ому меньше в жизн≥ треба,

той ближа¤ вс≥х до небаї.

*

ЂЌе то скуден, ще убогий,

а то, що желаЇть многої.

*

ЂЋучче мн≥ сухар з водою,

нежели сахар з б≥доюї.

ƒо еп≥грам належать часто ≥ Ђнагробкиї (еп≥таф≥њ) тощо. ≈п≥грами (нав≥ть ц≥л≥ Ђ¬≥нц≥ї) вставл¤лис¤ ≥ в драми, ≥ в прозањчн≥ твори (д≥алоги —ковороди, улюблений повчальний тв≥р Ђƒ≥оптраї, л≥тописи ™рлича та ¬еличка ≥ т.д.).

5. ќсобливо в часи бароко були улюбленими Ђемблематичн≥ї в≥рш≥. ÷е невелик≥ еп≥граматичн≥ в≥рш≥ до малюнк≥в, Ђемблемї, тобто зображень речей, що мають ¤кесь символ≥чне значенн¤. —коворода подав у своњх творах ц≥лу теор≥ю емблематики: Ђстар≥ мудрец≥ мали свою власну мову, вони змальовували своњ думки образами, н≥би словами. ÷≥ образи були ф≥гури небесних та земних створ≥нь. Ќаприклад, сонце означало правду, к≥льце... — в≥чн≥сть..., голуб — соромлив≥сть, бусел — побожн≥сть...ї.

Ќа ”крањн≥ була в≥дома емблематична л≥тература «аходу. ƒещо з нењ перекладали (в≥дом≥ зб≥рки: латинську н≥мц¤ √уіо, ≥спанську —ааведри). ≈мблематичний ориі≥нальний зб≥рник Ђ»о≥ка ≥Їропол≥тикаї часто передруковувавс¤. ќсь приклади в≥рш≥в з нього:

Ђ’от¤й √оспода ≥стинно любити,

во страс≥ √осподн≥ потщис¤ ходити.

—≥ю бо любов страх √осподень родить,

¤ко в≥тр пламен з угл≥¤ ≥зводить

(на малюнку вогонь, що його роздмухуЇ в≥тер)

ѕространно море сильн≥ ≥мать волни,

мали¤ р≥ки не тако довольн≥,

в чаш≥ ≥ с≥х н≥сть, не движутьс¤ води,

≥ смирен≥й такови суть плодиї

(на малюнку море, р≥чка та скл¤нка з водою; думка та сама, що в цитованому в≥рш≥ Ђ—тоњть ¤в≥рї —ковороди). ѕисав емблематичн≥ в≥рш≥ й ѕрокопович. ÷≥лий цикл њх в≥н збиравс¤ видати в памТ¤ть митрополита ¬арлаама ясинського. ќсь приклади:

Ђ¬с≥ р≥ки ≥значала малиЇ бивають,

но, тскуще путь довгий, води умножають.

ѕодобн≥ ≥ ¬арлаам учен≥¤ ради

прейде страни мног≥Ї ≥ мног≥Ї гради.

≤ тако, од отчсства далече странству¤,

з≥ло себе умножи премудрости стру¤

(змальована мала бути, мабуть, р≥чка, що зб≥льшуЇтьс¤, в≥дт≥каючи в≥д джерела)

—≥њ ц≥пу ¤вл¤ють, вид¤ть бо худа¤, —

вознос¤ть, ≥ долу низходить друга¤.

≤ доброд≥тель любить тоЇжде м≥рило,

з≥ло бо честна во вс≥м, смир¤Їтьс¤ з≥ло.

—е же бо во ¬арлаам≥ ≥зр¤дне ¤вис¤:

честен бо б≥ паче вс≥х, паче вс≥х смирис¤ї

(змальован≥ мали бути терези).

¬≥дм≥ною емблематичного в≥рша був в≥рш Ђгербовнийї, надзвичайно улюблений на ”крањн≥ (вже в 16 ст.), зокрема при присв¤ченн¤х книжок. ” такому в≥рш≥ треба було дати по¤сненн¤ до того малюнку, що був в герб≥ особи, ¤ку треба було прославити. ќсь уривок в≥рша на герб ћогили:

Ђ...ƒва меч≥ в справах рицерських см≥л≥сть показують;

лил≥¤ з хрестом в≥ру христи¤нськую знаменують.

¬ т≥м дому щира¤ побожн≥сть обитаЇть,

а слава несмертельна¤ нав≥ки обиваЇтьї.

6. ƒуже типов≥ дл¤ поез≥њ бароко в≥ршов≥ ≥грашки. ≤ њх значенн¤ не треба ≥інорувати: це ви¤в, вираз певного суверенного в≥ртуозного волод≥нн¤ в≥ршем. “ак≥ ≥грашки дуже любили украњнськ≥ поети. ќдн≥Їю з найрозповсюджен≥ших форм був Ђакростихї; перш≥ л≥тери кожного р¤дка або кожноњ строфи, ¤кщо њх читати п≥др¤д, подають ≥мТ¤ автора. ќсь короткий акростих св. ƒмитра “уптала (частина: ƒ≤ћ≤“–≤):

Ђƒаруй мн≥ “ебе, ’риста, в серц≥ вс≥гда чтити,

≤зволь во мн≥ обитати, благ мн≥ ¤вл¤йс¤,

ћногогр≥шним, недостойним не возгнушайс¤!

≤зчезе в бол≥зн≥ живот м≥й без “ебе, Ѕога;

“и мн≥ кр≥пость ≥ здрав≥Ї ≥ слава многа.

–адуюс¤ аз о “еб≥ ≥ веселюс¤,

≤ “обою по вс¤ в≥ки, боже м≥й, хвалюс¤ї.

≤нод≥ де¤к≥ л≥тери в≥рша писано або друковано великим шрифтом; коли ц≥ л≥тери читали окремо, то д≥ставали ≥мТ¤ автора; або треба було п≥драхувати числове значенн¤ л≥тер (¤ке вони мали в словТ¤нськ≥й абетц≥), щоб д≥стати р≥к, коли написано в≥рша. ÷е Ђкабал≥стичн≥ї в≥рш≥. ќсь приклад з того самого св. ƒм. “уптала:

Ђ≤ж≈ в –ун≥ ≥нќгда преобразованна,

ћати сќтворшого Ќјс вс≥’ зд≥ написанна,

ƒушевно ≥ ћисл≤ю “у книжку п–»м≥те,

—јм≥ Ї ¬нимающе, ≤ другим про„т≥те.

(≤Їромонах ƒ≥м≥три —ав≥ч).

Ќайб≥льшим майстром ф≥гурного в≥рша був ¬еличковський. —воЇ ≥мТ¤ в≥н ухитр¤Їтьс¤ вм≥стити в найр≥зноман≥тн≥ших в≥ршиках. ќсь приклади (читати треба окремо велик≥ л≥тери):

Ђ≤з несќздјЌЌа отца цос≥¤вый чисте,

¬≈Ћ»„аю з мат ќю т¤ ¬се—лад ≤… ’ристе!ї,

або:

Ђ» ќ смерти пјм¤тай,

й Ќа судъ будь чуткий.

¬≈Ћьм» „ас бѣжитъ с ќро,

¬ бѣгу —воимъ пруд »…,ї

або нав≥ть у зворотному пор¤дку (слова: Ђнастрой навпак цинобруї — рад¤ть читати в зворотному пор¤дку писан≥ червоною циноброю л≥тери):

ЂЌјстрќ» навспакъ цинобру, если угадаЇшь,

горш»»  то з —ихъ, ¬ќл ъ „» Ћ≈¬ъ,

то мене познаешъ.ї

«даЇтьс¤, кожне слово в≥н може ум≥стити в в≥рш; так в≥н, великий шанувальник св. ƒ≥ви, ум≥щуЇ ≥мТ¤ Ђћар≥¤ї в т.зв. Ђлеон≥нськ≥ в≥рш≥ї:

Ђћјти блага, –»за драга, яже нас крыет,

ћјлодушных, –»зонужних, яко руно, грѣет.ї

…ому належить Ђраковий в≥ршї, ¤кого р¤дки можна читати в обох напр¤мах:

Ђјнна пита ми, ¤ мати панна,

јнна дар мнѣ сѣнь мира данна.

јнна ми мати й та ми манна.ї

√оворить, очевидно, ѕресв¤та ƒ≥ва про свою мат≥р, св. јнну.

¬еличковський написав ≥ найл≥пший Ђалфав≥тнийї в≥рш, ¤кого слова починаютьс¤ одне за одним з л≥тер словТ¤нського алфав≥ту:

Ђјз благ всѣх глубина, ƒѣва Їдина.

∆ивот зачах званым,

≤суса избранным,

 отр≥й люде мною

Ќа обѣд покою

–айска собирает,

“уне учреждает.

”мне ‘еникс ’ристе,

ќтце царю чисте,

Ўествуй щедротами,

ћатере мольбамиї.

(два Ђуї та два Ђої, бо в церковному алфав≥т≥ було по дв≥ форми л≥тер дл¤ цих звук≥в).

¬еличковському належить ≥ загадковий в≥рш:

Ђ—о смъ богомъ дежл

ноп насъ ст блюсти будеї.

зам≥сть п≥дкреслених л≥тер треба читати њх назви в словТ¤нськ≥й абетц≥ (Ђіриф≥чний в≥ршї), тод≥ в≥рш цей вигл¤датиме так:

Ђ—о —ловом Ѕотомъ добро есть животъ, люди,

нашъ ќнъ покой, насъ —лово твердо блюсти будеї.

ѕисалис¤ ще в≥рш≥ з Ђлуноюї — повторенн¤м останн≥х склад≥в в≥рша, що давало н≥би в≥дпов≥дь. ≤нод≥ в≥рш≥ писали та друкували, ¤к певну ф≥гуру: хрест, п≥вм≥с¤ць, ¤йце, чарку ≥ т.п.

¬ таких ≥грашках ви¤вл¤лас¤ чиста рад≥сть з в≥ртуозного в≥ршового вм≥нн¤, з в≥ршовоњ форми. «м≥ст не завжди грав велику роль. Ќезрозум≥ле, чому п≥зн≥ш≥ ≥сторики л≥тератури нападали на ф≥гурн≥ в≥рш≥ та суворо засудили, напр., ≥Їромонаха  лимент≥¤, що подав Ђ–ахубу древам рознимї в трьох строфах, — перша Ђсапф≥ною строфоюї (3 р¤дки по 12 склад≥в, 4-ий 8 склад≥в):

Ђƒубина, √рабина, –¤бина, ¬ербина,

—оснина,  ленина, “ернина, ¬ишнина,

ялина, ћалина,  алина, ¬Т¤зина,

Ћозина, Ѕузина, Ѕзина...ї

¬елику увагу де¤к≥ поети прид≥л¤ють евфон≥њ. ћайстри евфон≥њ — ¬еличковський та св. ƒмитро. «разком евфон≥чноњ досконалост≥ Ї анон≥мний д≥алог людини з Ѕогом про Ђв≥ру та д≥лаї, спр¤мований, очевидно, проти протестант≥в. ¬ ньому повторюютьс¤ окрем≥ слова та склади так, що утворюють ¤кусь звукову мозањку. Ќапр.:

Ђ¬≥ра ≥ доброд≥тель суть то двоЇ крила,

на двоњх т≥х вс¤ висить спасен≥¤ сила.

Ќе можеть Їдиним крилом птиц¤ понестис¤,

невозможно самою в≥рою спастис¤...

≤ в≥ра красна в д≥лех, не красно без в≥ри д≥ло, ≥ в≥ра без д≥л не красна без м≥ри.ї

¬ перших чотирьох р¤дках повторюютьс¤ окрем≥ звуки, наводимо њх за р¤дками:

Ђв≥р-д-д-дв-крил

н-дв-вс-в-с-с-с-с

не-мож-крил-п-п-ст-с

не-мож-н-с-в≥р-сп-стї

¬ двох останн≥х — повторенн¤ сл≥в (п≥дкреслен≥ в текст≥).

7. ƒо в≥ршовоњ форми поети бароко ставилис¤ дуже уважно. ’оч нам може й не подобатис¤ њх мова, але, перечитуючи њх твори, ми знаходимо майже завжди увагу до формальних проблем в≥рша. « часом навчанн¤ Ђпоетикиї в духовних школах привело до того, що украњнськ≥ поети добре опанували форму. “од≥ Ђчолов≥ч≥ї рими майже зникають. «ате дуже см≥ливо вживають Ђпереносиї, переходи реченн¤ з одного р¤дка до другого (пор. вище в еп≥грам≥ ¬еличковського про смерть). –има стаЇ багатшою, неохоче римують однаков≥ форми сл≥в (знаЇш :: маЇш, даруЇть :: ц≥луЇть, берегами :: ланами), по можност≥ часто вживають р≥зн≥ граматичн≥ форми (рима Ђнеграматичнаї, напр., замишл¤ти :: мати, уже :: друже, буде :: люде ≥ т. д.). ¬≥рш через це справл¤Ї враженн¤ в≥льн≥шого та легшого.

¬ половин≥ 18 ст. —коворода робить дальшу реформу: в≥н заводить ¤к р≥вноправн≥ Ђчолов≥ч≥ римиї (з наголосом на останньому склад≥), що давн≥ше припускалис¤ лише ¤к вињмок. ¬≥н пише ц≥л≥ в≥рш≥ з римами: твоей :: сей, отб≥жить :: жить, живот :: род, печать :: благодать ≥ т.д. ¬ украњнськ≥й мов≥ так≥ рими справд≥ дуже природн≥ ≥ в нов≥й л≥тератур≥ вс≥ њх уживають.

—коворода зав≥в також Ђнеповн≥ римиї, де зак≥нченн¤ трохи в≥дм≥нн≥ одне в≥д одного: сувори :: терновий, нивах :: нежива, хрест :: персть ≥ т.п. ≤ ц¤ реформа в≥дпов≥даЇ духов≥ мови: неповн≥ рими — одна з головних прикрас в≥рша, Ўевченка (початок Ђ атериниї: неньки :: серденько, говорить :: горе, покрита :: потужити, втираЇ :: сп≥вають, плаче :: бачив).

ѕ≥зн≥ше поети вживають дедал≥ р≥зноман≥тн≥ш≥ строф≥чн≥ форми. “ут на першому м≥сц≥ сто¤ть Ђкантиї в драмах.

Ќе задовольн¤ючись римами на к≥нц¤х р¤дк≥в, починають римувати також середини р¤дк≥в. ќт приклади таких Ђунутр≥шн≥х римї:

Ђязви твоњ сурови / — то мо¤ печать,

в≥нець мн≥ тв≥й терновий/ — слави благодать,

тв≥й сей поносний хрест —

се мн≥ хвала ≥ честь,

о ≤сусе!ї

(—коворода; тут також неповн≥ ≥ чолов≥ч≥ рими)

або:

Ђ„иста птиц¤, /голубиц¤/, таков нрав ≥м≥Їть:

буде м≥сто, /де нечисто/, тамо не поч≥Їть...ї

( ониський, пор. ще в параграф≥ 3 в≥рш з ™рлича). ≤ внутр≥шн≥ рими любив Ўевченко:

Ђне дв≥ ноч≥ / кар≥ оч≥...

н≥ родини, / н≥ хатини...

змалювала, / не сховала...ї

¬≥ршова техн≥ка украњнського бароко показуЇ увагу поет≥в до формальних проблем та велику працю над в≥ршем.

≈. ѕропов≥дь

1. ѕропов≥дь, що виходить у наш≥ дн≥ поза меж≥ Ђкрасноњ л≥тературиї, ще належала до нењ в часи бароко. ћало того, це був один ≥з найважлив≥ших та найулюблен≥ших л≥тературних √атунк≥в. “а типи пропов≥д≥ були дуже р≥зноман≥тн≥; характерн≥ дл¤ бароко три типи, що й соб≥ розпадаютьс¤ на др≥бн≥ш≥ Ђп≥дтипиї; це пропов≥дь, що навТ¤зуЇтьс¤ безпосередньо до св. ѕисьма, пропов≥дь моральна та пропов≥дь панег≥рична, похвальна. –озум≥Їтьс¤, суть пропов≥д≥ не лише в њњ тем≥, а ≥ в форм≥. ‘орма бароковоњ пропов≥д≥ наближаЇтьс¤ до форми ≥нших л≥тературних іатунк≥в. ѕропов≥дник мав на мет≥ вразити слухача, вдарити по його розуму або почуттю, — це потр≥бне було ≥ дл¤ того, щоб розворушити увагу, ≥ дл¤ того, щоб цю увагу утримати: слухач у ц≥ неспок≥йн≥ часи був зайн¤тий ≥ншими, нецерковними ≥нтересами, мав уже досить широку сферу св≥тського житт¤, що не перебувала п≥д контролем церкви. ÷им зТ¤совуЇтьс¤ любов пропов≥дник≥в бароко до ориі≥нального, вражаючого, до ефект≥в та Ђсенсац≥йї. ѕ≥знЇ бароко виробило нав≥ть певний тип дотепноњ, гостросл≥вноњ, парадоксальноњ пропов≥д≥ (за ≥тал≥йською њњ назвою Ђкончето-пропов≥дьї).

ћайже вс≥ ц≥ форми пропов≥д≥ прийшли ≥ на ”крањну, але ≥сторики л≥тератури не раз закидали пропов≥дникам те, що вони пропов≥дували ц≥лком у дус≥ свого часу! ”крањнськ≥ пропов≥дники, ¤к ≥ зах≥дн≥, не вс≥ одного типу. ÷е зТ¤совуЇтьс¤ не лише њх особистими симпат≥¤ми, але й тим оточенн¤м, у ¤кому вони виховувалис¤ та працювали: важко вимагати в≥д пропов≥дника доби розкв≥ту бароко, щоб в≥н тримавс¤ л≥тературних норм старих час≥в, ≥ зовс≥м неможливо, щоб в≥н задовольн¤в смаки њњ чи 20 в≥ку! ¬ажко вимагати в≥д пропов≥дника, що промовл¤в дл¤ ченц≥в, щоб в≥н нападав на сел¤нське або панське пи¤цтво. ўе важче вимагати в≥д пропов≥дника, що пропов≥дував при гетьманському або царському двор≥, щоб в≥н говорив про хиби в житт≥ широких мас. Ќайб≥льше д≥ставалос¤ дотепному —тефанов≥ яворському, що пропов≥дував у стил≥ Ђкончетої; ¤к легко бачити, закиди йому Ї з погл¤ду його часу зовс≥м несправедлив≥.

”крањнська л≥тература маЇ велику друковану спадщину пропов≥дей, на жаль, багато з них друковано в ћоскв≥, та мова њх дуже позм≥нювана рос≥йськими коректорами. јле в≥домо й чимало писаних пропов≥дей тих самих пропов≥дник≥в, видрукуваних ц≥лком поправне. ћи не можемо розгл¤дати всю р≥зноман≥тн≥сть тип≥в пропов≥д≥ та вс≥ њх стил≥стичн≥ прикмети.

2. ƒо початк≥в бароковоњ пропов≥д≥ належать пропов≥д≥  ирила “ранкв≥л≥она —тавровецького Ђ”чительноЇ Ївангел≥Її (1619, передруковано 1696).

—ама назва показуЇ, що пропов≥д≥ ц≥ навТ¤зуютьс¤ великою м≥рою до св. ѕисьма. јле безпосередн≥й звТ¤зок з письмом послаблено тим, що пропов≥д≥ присв¤чен≥ св¤там та Ђугодникамї. ћова п≥дкреслено висока, словТ¤нська. ѕро належн≥сть автора до нових час≥в св≥дчать, кр≥м згадки про Ђар≥¤нї та Ђкальв≥н≥вї, де¤к≥ цитати з Ђчужихї автор≥в (латинських) та ще де¤к≥ риторичн≥ прикраси, зокрема — виклики та звертанн¤ до св¤тих ¤к до присутн≥х ос≥б з запитанн¤ми та нав≥ть закидами: Ђќ, ѕетре! ўо твориш? √д≥же нин≥ твоЇ оноЇ дерзовен≥Ї?ї ≤нш≥ пропов≥д≥ —тавровецького, призначен≥ дл¤ читанн¤, знаходимо в його Ђѕерл≥ многоц≥нномуї (1646, 1690). ѕропов≥дь на смерть о. Ћ.  арповича, ¤ку виголосив ћелет≥й —мотрицький 1620 р. ѕоказуЇ, що вже тод≥ були ≥нш≥ напр¤ми в пропов≥д≥: —мотрицький вражаЇ слухач≥в твердженн¤м, що Ї ц≥лих пТ¤ть р≥зних форм житт¤ та смерт≥ (1. живот прироженн¤ та смерть прироженн¤, 2. живот ласки та смерть гр≥ха, 3. живот змисл≥в та смерть цнот. 4. живот житейський та смерть ≥зступленн¤ — екстази, в ¤ких праведники, сп≥лкуючись з Ѕогом, Ђсам≥м соб≥ не бувають притомнимиї та 5. живот слави ≥ смерть іеЇнни — в другому житт≥), та прикладаЇ цей под≥л до житт¤ пок≥йного ќ. Ћеонт≥¤. ¬ пропов≥д≥, ¤ка в окремих частинах Ї панег≥риком, а в к≥нц≥ — молитвою, знайдемо численн≥ асонанси (ал≥терац≥њ: Ђпобожне пожилийї), рими (ЂнадариЕ ≥ осмотриї, ЂзмогаЇшЕ заживаЇшї), пом≥тно ритм≥зовану мову. ÷≥ риси вже дають в≥дчути стиль п≥зн≥шоњ бароковоњ пропов≥д≥.

3. ќсновоположником бароковоњ теор≥њ пропов≥д≥ на ”крањн≥ був ≤. •ал¤товський (хоч уже в пропов≥д≥ ѕетра ћогили 1632 року зустр≥чаЇмо розвинений п≥зн≥й стиль), що видав Ђ люч розум≥н≥¤ї (1659, 1663, 1665) та теоретичну ЂЌауку, альбо спос≥б зложенн¤ казан≥йї (1659, 1660 ≥ т.д. « чималими доповненн¤ми). ¬≥н подаЇ поради до вибору теми (щоб Ђповабити людей до слуханн¤ї!) ≥, хоча навТ¤зуЇ свою науку до традиц≥њ св. ќтц≥в церкви та вимагаЇ ортодоксальност≥ зм≥сту, але вимагаЇ, зг≥дно з духом часу, Ђпропозиц≥й... мудрих та дивних, часом веселих, часом смутних, котр≥ людей барзо охочими до слуханн¤ чин¤тьї.  р≥м матер≥алу з отц≥в церкви, в≥н вимагаЇ вживати Ђг≥стор≥й ≥ хроникї, книг Ђо зв≥р¤х, птахах, гадах, рибах, деревах, з≥лл¤х, кам≥нн¤х ≥ розмањтих водахї та Ђказань розмањтих казнод≥њв тепер≥шнього в≥куї. ƒосить проста, за •ал¤товським, схема побудови пропов≥д≥ наповнюЇтьс¤ в його власних пропов≥д¤х р≥зноман≥тним матер≥алом, що вживаЇтьс¤ або ¤к приклади (≥сторичн≥ та ≥нш≥ опов≥данн¤), або дл¤ р≥знор≥дноњ метафорики, дл¤ р≥зних пор≥вн¤нь. ћи вже знаЇмо характер таких пор≥вн¤нь ≥з емблематичних в≥рш≥в. •ал¤товський пор≥внюЇ, напр., —тарий та Ќовий запов≥ти з обома б≥гунами неба. ћайже вс≥ типи наукових твор≥в, про ¤к≥ в≥н говорить, в≥н справд≥ вживаЇ ≥ в своњх пропов≥д¤х. ƒе¤к≥ пропов≥д≥ будуЇ за лог≥чними схемами; цитуЇ численних античних та нов≥тн≥х зах≥дн≥х автор≥в. –≥зноман≥тн≥ й в≥дгуки на под≥њ сучасност≥: його, зокрема, непокоњть Ђв≥йна домова¤ї — в≥н, м≥ж ≥ншим, розпов≥даЇ байку: Ђ™дного орла постр≥лено стр≥лою, а гди позр≥в орел на ту стр≥лу, побачив на н≥й пера орл≥њ, ≥ почав мовити: не жаль мн≥, же мене бТЇть тоЇ дерево ≥ жел≥зо, але жаль мн≥, же моњ ж пера орл≥њ орла бТють менеї (це цитата з јр≥стофана).

4. «начно складн≥ший стиль сучасника •ал¤товського јнтон≥¤ –адивиловського (його зб≥рки казань Ђќгородок ћар≥њ Ѕогородиц≥ї (1676), та Ђ¬≥нець ’ристосї (1688), та рукописн≥ пропов≥д≥), в ¤кого, проте, одночасно зустр≥чаЇмо пом≥тне наближенн¤ до сучасност≥ та до народноњ л≥тератури. ѕропов≥д≥ його почасти забарвлен≥ морал≥стично. –адивиловський уживаЇ численн≥ Ђприкладиї ≥з Ђ–имських ≥стор≥йї та Ђ«ерцалаї, з Ђ¬арлаама та ≤оасафаї, з польських джерел та, здаЇтьс¤, нав≥ть з Ђƒекамеронаї (X, 1). “ипова дл¤ –адивиловського гумористична Ђмодерн≥зац≥¤ї старовини: Ђћойсей, гетьман люду ≤зрањльського, хот¤чи в≥йсько своЇ... полками рушити, ушиковавши оноЇ, а вдаривши в бубни, труби, наперед казав п≥днести значок полкаї; ≤оан Ѕогослов Ђсекретар небаї, ≤оан ’реститель — Ђмаршалок √осподаї ≥ т.д. ¬≥н часто говорить про Ђгерби та клейнодиї св¤тих: Ђсв¤тий архистратиг ћихањл, ≥ж в он≥й валечн≥й перш≥й в неб≥ з Ћюцифером потреб≥ набув мечем звит¤зства, прето... дан (йому) за герб мечї. «устр≥чаЇмо в нього численн≥ припов≥дки, почасти перекладен≥ з латини, почасти народн≥: Ђ¤коЇ од≥¤нн¤, такоЇ ≥ пошанованн¤ї, Ђ≥скра лиха¤... ≥ поле вижигаЇть ≥ сама пот≥м гинетьї, Ђтонучий хватаЇтьс¤ й мечаї, Ђпсу битому т≥льки покажи кий, аж зараз ут≥каЇтьї, Ђсм≥льша¤... баба за ст≥ною, нежели рицарь у пол≥ї, Ђу сироти тогд≥ празник, коли кошул¤ б≥ла¤ї, Ђ¤кий пан, такий ≥ крамї, Ђголий розбою не боњтьс¤ї ≥ т.д. (численн≥ припов≥дки — також у в≥ршах ≥Їр.  лимент≥¤). –адивиловський любить драматичн≥ сцени, д≥алоги: ƒ≥ва ћар≥¤ розмовл¤Ї з ангелом; –адивиловський питаЇ сам себе та в≥дпов≥даЇ; в≥н ставить питанн¤ та робить закиди св¤тим: Ђјх, јпостолове! “ака¤ ж то ваша противко ’ристу —пасителев≥, учителев≥ вашому, милость! “ака¤ в≥рн≥сть, же в нещастю ≥ зл≥м раз≥ вс≥ Їго оставуЇте! ќ ѕетре! ƒе она¤ тво¤ об≥тниц¤: √осподи, з тобою готов ≥ в темницю ≥ на смерть ≥ти, коли юж с¤ починаЇш запирати √оспода своЇго? ƒеж, ‘омо, она¤ тво¤ одвага...? ...не вс≥ мовили: √осподи, се ми оставихом вс¤ ≥ всл≥д тебе ≥дохом? „ему ж тепер не ≥дете за учителем своњм? „ему ™го самого оставуЇте в руках непри¤тельських?ї. –адивиловський любить картинн≥сть: в≥н описуЇ урочисте прив≥танн¤ “роњц≥ ангелами або зустр≥ч ’риста у неб≥ ≥ т.д. ¬≥н любить символ≥ку та емблематику, але поруч ≥з цим дуже часто в≥дгукуЇтьс¤ на сучасн≥сть: нац≥ональн≥ та соц≥альн≥ ноти в його морал≥стичн≥й пропов≥д≥ р¤сн≥. ¬≥н звертаЇтьс¤ до козак≥в: Ђѕрипомн≥те себ≥ своњх стародавн≥х предк≥в, гетьман≥в, полковник≥в, сотник≥в, осаул≥в ≥ ≥нших молодц≥в добрих, «апорожц≥в, ¤к з тим поганином отважне морем ≥ полем вальчили... ¤ко њх много на плацу клали, ¤ко много в неволю брали!ї; в≥н в≥дгукуЇтьс¤ на под≥њ руњни; Ђўо то чин¤ть богатињ ≥ сильнињ, іди то лихвами, то поборами т¤жкими, то позвами убогших ≥ подл≥йших над себе людей стискають? яко риби велик≥е меньших рибок пожираютьї. Ђ¬инесеть Ѕог кого на старшинство, обдарить мудр≥стью, шл¤хетн≥стью, багатстви, то уже с¤ подлому чолов≥ку не чинить братом, але господиномї. Ђ™сли женщина Їсть багата¤, — она чел¤дку будить до роботи... ™сли зась убога¤, мусить б≥дна¤ встати, а, оставивши в дому дит¤ своЇ, п≥йти, ... де би (могла) осмачок ¤кий заробити альбо випросити у кого на пожив≥нн¤ своЇї.

5. Ќад загалом простим стилем –адивиловського п≥дноситьс¤ пишний стиль п≥знього бароко: пропов≥д≥ Ћазар¤ Ѕарановича (Ђћеч духовнийї (1666, 1686) та Ђ“руби словес пропов≥днихї (1674, 1679), св. ƒмитра “уптала та —тефана яворського (друкован≥ п≥зн≥ше).

ƒмитро “уптало, щоправда, лише почав свою пропов≥дницьку д≥¤льн≥сть у пишному символ≥чному стил≥. ¬ пропов≥д≥ на похорон≥ ≤н. •≥зел¤ (1685) в≥н пор≥внюЇ •≥зел¤ з стовпом —оломонового храму, а —оломон≥в храм з ѕечерським монастирем. ѕор≥вн¤нн¤ в≥н проводить у вс≥х детал¤х. ѕ≥зн≥ше його пропов≥д≥ не так≥ багат≥ на символ≥ку, але часто сповнен≥ драматизму: пропов≥дник мав бути майже актором, щоб добре прочитати довг≥ розмови, напр., јвраама з Ѕогом; пропов≥дник розмовл¤Ї з ап. ѕетром та ѕавлом, з ≤оаном Ѕогословом, з ƒавидом, виправл¤Ї його псалтир, ≥з слухачами; його пропов≥д≥ збудован≥ з довгих пер≥од≥в, з численними паралел¤ми та антитезами. Ѕудова (композиц≥¤) складна: Ї довг≥ р¤ди запитань, на ¤к≥ в≥дпов≥дають окрем≥ частини пропов≥д≥; ≥нод≥ штучна символ≥ка (напр., про р≥зн≥ символ≥чн≥ значенн¤ води, ¤ку св. ƒмитро пропонуЇ слухачам Ђвм≥сто водки дл¤ апетитуї; або про символ≥чне значенн¤ р≥зних дерев, що з них за апокриф≥чною традиц≥Їю зроблений був хрест ’риста — кипарисове, кедрове, Ђф≥н≥ковеї; про р≥зн≥ види хл≥ба). ≤нод≥ широк≥ картини, напр., традиц≥йна в бароков≥й л≥тератур≥ картина житт¤ ¤к мор¤, ¤ку зустр≥немо ≥ в —ковороди. јбо символ≥чне витлумаченн¤ ≥мен≥ јдам, ¤к Ђм≥крокосмосуї — Ђмалого всесв≥туї. ÷е зразу даЇ авторов≥ пропов≥д≥ план њњ будови.

—в. ƒмитро любить вразити слухач≥в чимось незвичайним: модерними образами в виклад≥ б≥бл≥йного тексту, античними анекдотами; серед д≥алог≥в зустр≥чаЇмо в одн≥й пропов≥д≥ розмову пропов≥дника з мертвими. як ≥ в своњх в≥ршах (див. V, ¬), в≥н залюбки вживаЇ слова, що ал≥терують або звучать под≥бно одне до одного; напр., Ђпричащайс¤ част≥ чаш≥ √осподн≥ї, Ђпас¤ше свин≥¤ ≥ свинською пищЇю питашас¤ї, Ђв≥тру ≥ волнам воставшимї, Ђо златослове, златоглаголиве, златоусте »оанне, златими твоњми устами...ї. Ќер≥дко мова синтаксично ритм≥зована.

јле св. ƒмитро в своњх пропов≥д¤х вм≥Ї подати й добре сформульован≥ богословськ≥ або моральн≥ думки. ўе част≥ше зустр≥чаЇмо гарн≥ та зворушлив≥ картини, осв≥тлен≥ мТ¤ким гумором: така картина народженн¤ ’риста, у вертеп≥ Ђвсе люде св¤т≥њї, Ђкругом сили небеснињ концерти восп≥вають, а хором управл¤Їть св. јрхангел √аврињл, б≥¤ такту неув¤дающою ≥ в зим≥ лилеЇюї. јле св¤тий м≥г ≥ вдарити своњми пропов≥д¤ми по серц¤х: в≥н перед очима цар¤ ѕетра змалював картину бенкету Ђцар¤ ≤родаї з участю поганських бог≥в, ¬енери, Ѕахуса та ћарса, нат¤каючи на звички та зан¤тт¤ цар¤. «ворушлива ≥ найл≥пша його пропов≥дь, що нагадуЇ в≥домий сон —ковороди: Ђцарство небеснеї прийшло на землю, але там воно не знаходить соб≥ м≥сц¤: в царськ≥й Ђсокровищниц≥... узр≥ло... многа¤ багатства неправедна¤, собранна¤ од граблен≥¤, од об≥д ≥ сльоз людськихї; п≥шло воно до купц≥в, та побачило обман, брехню; п≥шло в Ђприказиї, там Ђсуд≥¤ мирна¤ словеса глаголеть, а душа Їго помишл¤Їть злої; п≥шло на веселий бенкет, але в≥н зак≥нчуЇтьс¤ сваркою; п≥шло в церкву, побачило там неувагу, непобожн≥сть, не лише в народу, але й у св¤щеник≥в; п≥шло тод≥ царство небесне на село, побачило б≥дак≥в, голодних, засуджених судом, плачучих, Ђвоздихающихї, — Ђто вид¤ небесноЇ царство возлюбило на сел≥ жити: ... сей пок≥й м≥й, зд≥ вселюс¤ї. “аких перлин украњнського пропов≥дницького вм≥нн¤ у св. ƒмитра Ї к≥лька. јле й тут бачимо типовий бароковий стиль: вик≥нчен≥сть форми, повторенн¤, паралел≥, антитези, Ђриторикуї ≥ бажанн¤ вразити слухача ориі≥нальним формулюванн¤м думки. ÷е все стиль Ђкончетої. Ќа пропов≥д¤х ƒмитра бачимо найвиразн≥ше, що це барокове вбранн¤ не повинне закривати глибину зм≥сту та зворушливост≥ образ≥в ≥ думок.

6. Ќайвизначн≥ший представник пишноњ бароковоњ пропов≥д≥ — —тефан яворський. яворському належить одна з численних украњнських барокових Ђп≥њтикї, Ђ–иторична рукаї, де знайдемо дес¤тки (59) тих Ђтроп≥в та ф≥гурї, що њх уживав залюбки ≥ сам автор (до реч≥, ц≥ прикраси сам≥ зовс≥м не поход¤ть з час≥в бароко, а належать ще античн≥й поетиц≥). —правд≥ пропов≥д≥ яворського Ђпереобт¤жен≥ї прикрасами. ѕропов≥д≥ його збудован≥ часто на розвинених метафорах. “ак, пропов≥дь про св. ћикола¤ збудована на пор≥вн¤нн¤ його з олтарем церковним. яворський розгл¤даЇ олтар≥, що згадуютьс¤ в ѕисьм≥; матер≥ал, з ¤кого зроблен≥ ц≥ олтар≥, маЇ символ≥чне значенн¤: золото символ≥зуЇ любов, м≥дь — Ђгромогласн≥стьї, Ђнегн≥юче деревої — чистоту, кам≥нь — мужн≥сть та терп≥нн¤, земл¤ — ЂсмирениЇї. ”с≥ символи прикладаютьс¤ до житт¤ св. ћикола¤. ¬ ≥нших випадках пор≥вн¤нн¤ досить неспод≥ван≥: св. ƒ≥ва або 12 апостол≥в пор≥внюютьс¤ з≥ знаками зод≥ака, св. ƒух з вином тощо. яворський уживаЇ ≥ окрем≥ пор≥вн¤нн¤, приклади (часто античн≥), запитанн¤ та д≥алоги, в≥н любить гру сл≥в (часто латинську), сп≥взвучч¤ (Ђнегн≥ющее нетл≥нной чистоти деревої, Ђмисленна¤ маслинаї), рими (вкоренити ≥ вщепити, заключенний :: насадженний), та нав≥ть вставл¤Ї в пропов≥дь здеб≥льшого двор¤дков≥ в≥рш≥. Ѕудова його речень базуЇтьс¤ на паралел≥зм≥ чи антитезах (Ђ“и труждаЇшс¤, а ми трудами твоњми почиваЇм. “и на смерть устромл¤Їшс¤, а ми т≥м од смерти свободн≥. “и мало спиши, а ми безсонницею твоЇю ≥ всипл¤Їмс¤...ї ≥ т.д.). Ћюбить в≥н ≥ нап≥вгумористичн≥ пор≥вн¤нн¤: Ђгерб агнцаї — Ђпривиле¤ з самой канцел¤р≥њ небеськойї, ЂЌой Їсть первим адмиралом ≥ водного пути ≥зТ¤вителем. ќ ЌоЇ! ќ преславний адмирале! ќ коликоЇ ≥мами воздати благодарен≥Ї за твоЇ од Ѕога данное майстерство...ї; до Ѕога в≥н звертаЇтьс¤: Ђќ аптикарю небесний, коль дивна у “еб¤ алхим≥¤, коль чудесна у “еб¤ аптека, котора¤ ≥ самиЇ ¤ди в л≥карства претвор¤Їть ≥ самую львовую лют≥сть в слад≥сть пром≥н¤еть ≥ самую жовч манною творитьї. «м≥ст пор≥вн¤нь часто традиц≥йний — житт¤ Ї море: Ђўо Їсть гр≥шник, аще не море „орноЇ, беззакон≥Ї очорн≥лоЇ, дна ≥ м≥р≥ гр≥хам не ≥мущеЇ, гордим волнен≥Їм дм¤щеЇс¤, в≥трами духов злоби колеблемоЇ, гор≥сть ≥ слан≥сть гр≥ховную в соб≥ содержащеЇ, китов адських поглощающих пре≥сполненоеї. Ђѕловущим н≥когда в корабл≥ купц¤м пребогатим, найдеть страшна¤ бур¤, начнуть волни о корабль штурмувати, страх на вс≥х велик, погр¤зновен≥е корабл¤ близько, смерть тут пред очима...ї — Ќа жаль, пропов≥д≥ яворського видано в ћоскв≥ та позм≥нювано мову ≥ вибрано переважно панег≥ричн≥ його пропов≥д≥. “имчасом яворський знайшов ≥ дл¤ цар¤ ѕетра пор≥вн¤нн¤, под≥бне до пор≥вн¤нн¤, що його вжив св. ƒмитро: це бенкет ¬алтасар≥в! ѕравда, це м≥сце пропов≥д≥ яворський викинув, коли говорив пропов≥дь, ¤ка маЇ тему, под≥бну до пропов≥д≥ св. ƒмитра про царство небесне: пропов≥дник шукаЇ правди, та н≥де њњ не знаходить: Ђ’от≥в ¤ њњ шукати ту, в ћоскв≥, а мен≥ дехто сказав, що здалека минула город, знати, що бо¤лас¤ або кнута, або плахи, або каторгиї.

¬ кожному раз≥ пропов≥дь яворського репрезентуЇ дл¤ нас певний стиль бароковоњ пропов≥д≥ та Ї в своЇму род≥ дуже майстерна.

7. ѕевний оп≥р пишна барокова пропов≥дь знайшла в ≥ншого представника бароковоњ пропов≥д≥, у ‘еофана ѕрокоповича. ¬≥н був проти штучноњ схематизац≥њ, проти театральност≥ пропов≥дницького стилю. Ќа жаль, його пропов≥д≥, що видан≥, вибран≥ одноб≥чно: це все панег≥рики ѕетров≥ ≤. ¬≥н вимагав повчального зм≥сту, але б≥льш≥сть його пропов≥дей, що нам в≥дома, взагал≥ не маЇ рел≥г≥йного зм≥сту; це власне пол≥тичн≥ промови. јле ≥ в них знайдемо р¤сне вживанн¤ вс≥х риторичних прикрас, вони вимагають в≥д пропов≥дника також театрального жесту та декламац≥йноњ вимови. ¬≥др≥зн¤ютьс¤ вони в≥д пропов≥дей напр¤му яворського здеб≥льшого послабленн¤м метафорики та символ≥ки.

ўе прост≥ш≥ за зм≥стом ≥ тематикою здеб≥льшого суто рел≥г≥йн≥ пропов≥д≥ скромн≥шого украњнського пропов≥дника √аврила Ѕужинського, що мають значенн¤ дл¤ ≥стор≥њ украњнськоњ пропов≥д≥ головне через те, що видано њх добре з рукопису з збереженн¤м властивостей мови.

ћайже нев≥дом≥ (за к≥лькома вин¤тками) пропов≥д≥ —. “одорського, улюбленого пропов≥дника при двор≥ цариц≥ ™лисавети. ¬они ц≥кав≥ й тим, що автор њх перебував п≥д чималим впливом зах≥дних, н≥мецьких м≥стичних теч≥й.

ѕослабленн¤ пишност≥ зустр≥чаЇмо ≥ в пропов≥д¤х  ониського.

ƒо другоњ половини 18 стор≥чч¤ належать ≥ дв≥ пропов≥д≥-виклади —ковороди: в них в≥н, ¤к у вступних академ≥чних викладах, нам≥тив основи свого м≥стичного св≥тогл¤ду. јле при вс≥й ф≥лософ≥чност≥ њх зм≥сту форма њх ще традиц≥йна барокова: автор хоче вразити слухач≥в, щоб цим привернути њхню увагу до своњх думок. ќсь ¤к почав в≥н першу пропов≥дь-виклад: Ђ¬есь мир спить, та ще не так спить, ¤к о праведнику сказано: аще падеть, не розб≥Їтьс¤... —пить, глибоко, прот¤гнувшисьЕ ј наставники, пасущињ ≤зрањл¤, не т≥лько не пробуживають, но ще поглаживають: спи, не б≥йс¤, м≥сце хорошоЇ, чого спасатис¤...ї ƒругу пропов≥дь, де в≥н нам≥чаЇ свою думку про Ђобоженн¤ї, починаЇ з картини даремного шуканн¤ ѕравди, ’риста в усьому св≥т≥: ЂЌе смислим, де ≥скать... ћногињ ≥щуть ™го в Їдиноначальств≥¤х  есар¤ јвгуста, во временах “ивер≥Ївих... Ќѣсть здѣ! ћногињ волочатьс¤ по ™русалимах, по …орданах, по ¬ифлиЇмах, по  армилах, по ‘аворах; нюхають м≥ж ™вфратами ≥ “играми... Ќѣсть здѣ, нѣсть! ћногињ ≥щуть ™го во високих мирских чест¤х, во великол≥пних домах, во церемон≥альних столах... ћногињ ≥щуть, з≥ва¤, по всеголуб≥м зв≥здоносн≥м свод≥, по сонцю, по лун≥, по вс≥м  оперниковим мирам... ≤щуть в довгих моленн¤х, в постах, в св¤щеничеських обр¤дах... ≥щуть в деньгах, в стол≥тц≥м здоровТњ, в плотськ≥м воскресенн≥... Ќѣсть здѣ!ї —тил≥стика —ковородинських пропов≥дей традиц≥йно барокова, маЇмо тут звертанн¤ до слухач≥в, д≥алоги, гумористичн≥ звороти (див. ” вищенаведених цитатах), символ≥ку, ще см≥лив≥шу та ще вразлив≥шу дл¤ слухач≥в, н≥ж символ≥ка ≥нших пропов≥дник≥в, зустр≥чаЇмо антитези та парадокси.

“ак украњнська пропов≥дь залишалас¤ майже 200 рок≥в у межах бароковоњ традиц≥њ. ¬ 19 стор≥чч≥ пропов≥дь вийшла поза меж≥ красноњ л≥тератури, њњ впливи на л≥тературу тому м≥н≥мальн≥. Ћ≥тературно-≥сторична наука ще дуже мало зробила дл¤ њњ досл≥дженн¤. —карби украњнськоњ бароковоњ пропов≥д≥ — формальн≥ та духов≥ — ще чекають на увагу нашого покол≥нн¤.

™. ≤сторична л≥тература

1. “ак саме, ¤к ≥ пропов≥дь, ≥стор≥ограф≥¤ час≥в бароко ще належить до красноњ л≥тератури. ћоже, лише суто хрон≥стичн≥ твори мають ≥ншу функц≥ю, ан≥ж суто л≥тературну. ” кожному раз≥ ще 1670 р. √устинський ≥Їромонах ћихайло Ћосицький у передмов≥ до хрон≥ки м≥г згадати √омера ¤к попередника прац≥ хрон≥ст≥в 17 ст., щоправда, √омера не лише ¤к поета, а й ¤к патр≥ота.

ƒобрим св≥дченн¤м про варт≥сть та значенн¤ бароковоњ доби в ц≥й галуз≥ Ї вже сам факт, що ≥сторична прац¤ була ≥нтенсивною, що к≥льк≥сть ≥сторичних твор≥в р≥зного типу була чимала та що в цих творах маЇмо майже завжди певний нац≥ональний св≥тогл¤д. ≤нод≥ цей нац≥ональний св≥тогл¤д розпливаЇтьс¤ в словТ¤нськ≥й, ≥нод≥ — в православн≥й ≥деолог≥њ, але без нього не обходитьс¤, здаЇтьс¤, ан≥ один ≥сторичний тв≥р украњнського бароко.

ƒе¤к≥ твори ще навТ¤зуютьс¤ до староњ л≥тописноњ традиц≥њ: на початку стор≥чч¤ (коло р. 1621) переписано ≤пат≥вський л≥топис (т.зв. ѕоіод≥нський список), але ще 1670 р. ¬ √устинському монастир≥ постаЇ т.зв. Ђ√устинський л≥тописї, що близький до старого л≥тописного типу. ѕрот¤гом в≥ку постають численн≥ хрон≥ки, д≥ар≥њ та записки (де¤к≥ втрачено). Ќе будемо на них зупин¤тис¤. ÷≥кав≥ дл¤ нас вони лише почасти, оск≥льки в них в≥дбивалис¤ л≥тературний смак та ≥деолог≥¤ часу.  р≥м суто ≥сторичних записок, треба згадати ще автоб≥ограф≥ю, ¤ка розвиваЇтьс¤ на тл≥ не ст≥льки пол≥тичних, ск≥льки церковних под≥й та ц≥кава тим, що подаЇ певну характеристику субТЇктивного розвитку автора. ÷е — д≥¤р≥юш јтанас≥¤ ‘илиповича (коло 1645 р.). “еж ориі≥нальний тип записок репрезентуЇ подорож ¬. √ригоровича-Ѕарського по св¤тих земл¤х (перед 1745 р.). якщо приЇднаЇмо ще к≥лька д≥ар≥њв та записок, що спец≥ально присв¤чен≥ не ≥сторичним под≥¤м узагал≥, а переживанн¤м окремоњ особи, то побачимо, що цей за час≥в бароко улюблений жанр автоб≥ограф≥њ, на ”крањн≥ не дуже розповсюджений: це знову звТ¤зане з занадто пом≥тним духовним забарвлен¤м осв≥чених верств на ”крањн≥ та з≥ слабк≥стю суто л≥тературних св≥тських ≥нтерес≥в.

2. Ћ≥тературну обробку д≥стали к≥лька найславн≥ших твор≥в, що звутьс¤ Ђл≥тописамиї, але в≥д типу л≥топису дуже в≥дхил¤ютьс¤. ѕерший з них Ї Ћ≥топис Ђ—амовидц¤ї (¤кого ≥мТ¤ й дос≥ з певн≥стю встановити не вдалос¤). ¬≥н об≥ймаЇ часи до 1702 р., але перша його обробка постала, певно, десь п≥сл¤ 1672 р. “а доходила лише до 1674 р. ƒуже мальовничий стиль автора з гарними описами та ≥нод≥ досить напруженим драматизмом опов≥данн¤, з досить простою мовою, близькою до народноњ (зустр≥чаЇмо припов≥дки), Ї, власне, л≥тературною маскою: автор не лише добре заховав за нею свою особу, так, що њњ не зТ¤совано й дос≥, але закрив ≥сторично-еп≥чним стилем також ≥ в Їств≥ дуже тенденц≥йний виклад под≥й з погл¤ду монарх≥чно-шл¤хетського. ќсь приклад мови —амовидц¤: Ђ≤ так народ посполитий на ”крањн≥, послишавши о знесенню в≥йськ коронних ≥ гетьман≥в, зараз почалис¤ купити в полки не т≥лько тоЇ, котор≥Ї козаками бивали, але хто ≥ п≥ди козацтва не знав... Ќа тот час туга велика¤ людем вс¤кого стану знатним била, ≥ наруганн¤ од посполитих людей, а найб≥льше од гульт¤йства, то Їсть од броварник≥в, винник≥в, могильник≥в, будник≥в, наймит≥в, пастух≥вї...

3. Ќе закриваЇ свого обличч¤ та своњх тенденц≥й п≥д маскою обТЇктивного л≥тописц¤ автор другого видатного ≥сторичного твору, √ригор≥й √рабТ¤нка. ’оч писав в≥н п≥сл¤ 1709 р. “а починаЇ свою ≥стор≥ю ”крањни аж в≥д самих њњ початк≥в, проте головна його тема — ’мельниччина — Їдина частина, що л≥тературно досконало оброблена, та почасти ще де¤к≥ стор≥нки, присв¤чен≥ особам чи под≥¤м, до ¤ких автор маЇ симпат≥ю або ≥нтерес. √рабТ¤нка користувавс¤ не лише украњнськими джерелами, а й польською (польською та латинською мовами) л≥тературою та зах≥дними письменниками (ѕуфендорф) ≥ не замовчуЇ цього факту. —тил≥стично √рабТ¤нка посередньо та безпосередньо йде за ≥деалом барокового ≥сторичного стилю — римськими ≥сториками, зокрема — Ћ≥в≥Їм. ћова √рабТ¤нки належить до Ђвищогої стилю, ан≥ж мова —амовидц¤.

4. Ќайвизначн≥ший та найб≥льший тв≥р третього Ђл≥тописц¤ї украњнського бароко —ам≥йла ¬еличка; частини його, щоправда, втрачен≥, так що ЂЋ≥тописї його доходить до 1700 р., хоча автор, здаЇтьс¤, дов≥в його до 1720 р. ¬еличко нав≥ть розвиваЇ в передмовах до 1-го та 2-го том≥в Ћ≥топису де¤к≥ основи свого ≥сторичного св≥тогл¤ду та своЇњ ≥сторичноњ Ђметодолог≥њї. ƒжерела ¬еличка не менш р≥зноман≥тн≥, ан≥ж √рабТ¤нков≥ (так само ѕуфендорф, з поет≥в “ассо), а вплив стил≥стики римських ≥сторик≥в у нього ще б≥льший, ан≥ж у √рабТ¤нки. ¬еличко вкладаЇ в уста своњх героњв коротк≥ або довг≥ промови, складен≥ за зразком промов у творах латинських ≥сторик≥в. —тиль ¬еличка в≥дчутно зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д предмету його трактуванн¤: можна говорити про р≥зн≥ шари його стилю, — Ђвисокийї стиль, то нагадуЇ стиль украњнськоњ бароковоњ пропов≥д≥, зустр≥чаЇмо в промовах, у патетичних м≥сц¤х ЂЋ≥тописуї; там, де ¬еличко висловлюЇ своњ погл¤ди, стиль значно прост≥ший; ще прост≥ший, але й поетичн≥ший в≥н там, де ¬еличко подаЇ описи под≥й. ÷¤ р≥зноман≥тн≥сть стилю нагадуЇ стар≥ украњнськ≥ л≥тописи. “ак само, ¤к стар≥ украњнськ≥ л≥тописи Ї ¤кимись зб≥рками, енциклопед≥¤ми староњ (великою м≥рою втраченоњ) л≥тератури, так само Ї ≥ в ¬еличка: в≥н подаЇ тут численн≥ в≥рш≥ в≥домих (≤. ¬еличковського) та нев≥домих поет≥в, здеб≥льшого ≥сторичн≥ та пол≥тичн≥; в≥н наводить панег≥рики та нагробн≥ написи (еп≥таф≥њ) тощо. “в≥р ¬еличка насамперед дл¤ нього самого не т≥льки л≥тературний, а й ≥сторичний, тому зустр≥чаЇмо тут ≥ документи та виб≥рки з джерел, перекази ≥нших тощо. ќсь меланхол≥йний опис у ¬еличка ”крањни по руњн≥:

Ђѕогл¤нувши..., вид≥х пространнињ тогобочнињ ”крањно-малорос≥йськињ пол¤ ≥ розлеглињ долини, л≥си ≥ обширнињ садове ≥ краснињ дубрави, р≥ки, стави, озера, запуст≥лињ, мхом, трост≥Їм ≥ непотребною л¤диною заросшињ... ѕред в≥йною ’мельницького бисть ак≥ втора¤ земл¤ об≥тованна¤, медом ≥ млеком кип¤ща¤. ¬ид≥х же к тому на р≥зних там м≥сц¤х много костей челов≥чеських, сухих ≥ нагих, т≥лько небо покров себ≥ ≥мущих ≥ рекох в ум≥ — кто суть си¤?ї

ј ось зразок опов≥данн¤:

¬≥йсько —≥рка Ђрушило вгору ƒн≥пра до —≥ч≥ своЇњ, маючи множество вс¤коњ здобич≥ кримськоњ, ≥ ¤сиру татарського з христ≥¤нами в невол≥ кримськоњ бувшими тринадц¤ти тис¤ч. ќтдалившис¤ теди —≥рко зо вс≥м в≥йськом ≥ користьми од  риму у миль к≥льконадц¤ть, ≥ станувши н≥гдись в приличном м≥сцу на попас полудневий, вел≥в одним козакам по достатку каш≥ варити, жеби дл¤ них ≥ дл¤ ¤сиру могло стати оноњ, а другим вел≥в ¤сир надвоЇ розлучити, христ≥¤н ос≥бно, а б≥сурман ос≥бної; частина христи¤н побажала повернутис¤ до  риму: Ђќдпустивши теди оних людей до  римуї, —≥рко, Ђвзошедши на могилу там бившую, смотр≥в на них пот≥ль, пок≥ль не стало њх видно: а іди увид≥в њх непрем≥нноЇ в  рим устремлениЇ, тогда зараз тис¤ч≥ козакам молодим вел≥в на к≥нь вс≥сти, ≥ догнавши вс≥х... на голову вибити ≥ вирубатиї. Ђћало зась погодивши, ≥ сам —≥рко на кон¤ вс≥в ≥ скочив туди, де Їго ордонанц совершавс¤ скутком..., до мертвих труп≥в вимовив такињ слова: Ђѕрост≥те нас, брат≥¤, а сам≥ сп≥те тут до страшного суду √осподн¤, нежели бисте м≥ли в  риму между б≥сурманами розмножитис¤ на наш≥ христ≥¤нськињ молодецькињ голови, а на свою в≥чную без хрещенн¤ погибельї.

«агалом л≥топис ¬еличка даЇ нам надзвичайно ц≥каву картину ≥нтерес≥в, стилю, переживанн¤ та думанн¤ людини украњнського бароко. ўодо цього в≥н (менше — √рабТ¤нка) зам≥н¤Ї нам ориі≥нальне украњнське пов≥ст¤рство, ¤ке за час≥в бароко, ¤к ми бачили, мало розвинулос¤.

5. Ќе бракувало поруч ≥з ЂЋ≥тописамиї ≥ спроб ≥сторичного синтезу, тобто спроб ≥стор≥њ ”крањни ¤к наукового трактату. —уто л≥тературне значенн¤ з них мають не вс≥. 1672 р. “еодос≥й —афонович, кињвський професор, склав Ђ ройнику з л≥тописц≥в стародавн≥хї, а саме — староукрањнських та польських. ÷¤ Ђ ройникаї, хоч л≥тературне вм≥нн¤ њњ автора невелике, маЇ певну л≥тературну мету: ≥нформац≥ю вс≥х, Ђхто родивс¤ в православн≥й в≥р≥ї, про розвиток ”крањни, ¤кий прив≥в њњ до сучасного њњ стану. «начно перевищуЇ досконал≥стю л≥тературноњ обробки працю —афоновича Ђ—инопсисї (приписувано ран≥ше ≤н. •≥зелев≥), що зТ¤вивс¤ 1674 р., а вже 1678 та 1680 р. Ѕув перевиданий ≥ перевидававс¤ ще щонайменше 25 раз≥в (ще 1861 р.). ≤стор≥ю тут подано переважно украњнську; рос≥йська подаЇтьс¤ лише ¤к певне доповненн¤ до заіальноњ картини та з великими прогалинами. ¬ дус≥ ЂсловТ¤ноф≥льстваї та ≥сторичного ун≥версал≥зму бароко ≥стор≥¤ словТ¤н починаЇтьс¤ ще з античност≥, автор подаЇ (фантастичн≥) етимолог≥њ ≥сторичних ≥мен та назв, узгл¤днюЇ словТ¤нське поганство та народн≥ стародавн≥ звичањ. ўо в  иЇв≥ св≥домо намагалис¤ подати ≥сторичний синтез украњнськоњ ≥стор≥њ, доводить той факт, що й п≥зн≥ше, 1682 р., був складений ( охановським) Ђдальшийї тв≥р, Ђобширний синопсисї, ¤кий, щоправда, залишивс¤ лише великою зб≥ркою матер≥алу.

6. “ой ≥сторичний синтез, що справд≥ подаЇ з нац≥онального погл¤ду суц≥льну картину украњнськоњ ≤стор≥њ, належить уже до побароковоњ епохи: це славнозв≥сна Ђ≤стор≥¤ –ус≥вї, ¤ка доводить виклад до 1769 р. ’оч передмова до Ђ≤стор≥њї зве њњ ЂЋ≥тописомї, ¤кий в≥вс¤ з старих час≥в, але ц≥лком ¤сно, що це Ї тв≥р не ст≥льки ≥сторичний, ск≥льки нац≥онально-пол≥тичний та л≥тературний. јвтором њњ в стар≥ часи вважали √.  ониського, ¤кий н≥бито передав њњ √р. ѕолетиц≥; п≥зн≥ше — самого ѕолетику, але постав цей тв≥р, треба думати, уже на початку 19 ст. « ≥н≥ц≥ативи украњнських патр≥от≥в, що використали барокову ≥сторичну традиц≥ю, щоб обірунтувати пол≥тичн≥ вимоги украњнц≥в до рос≥йського ур¤ду. јвтор Ђ≤стор≥њ –ус≥вї посл≥довно розвиваЇ думку, що њњ нам≥чено вже в попередн≥й украњнськ≥й ≥сторичн≥й л≥тератур≥, а саме: пол≥тично-нац≥ональна та культурна ≥стор≥¤ ”крањни маЇ свою власну традиц≥ю з найстар≥ших час≥в. « цього погл¤ду осв≥тлено ≥ литовський та польський пер≥оди украњнськоњ ≥стор≥њ: можна сказати, що де в чому нац≥ональна ≥нтуњц≥¤ автора привела його до правильного зрозум≥нн¤ ≥сторичного минулого. ÷ентральними постат¤ми украњнськоњ ≥стор≥њ Ї дл¤ автора ’мельницький та ћазепа (хоча й про останнього в≥н говорить дуже обережно). —воњ пол≥тичн≥ думки та ≥деали автор укладаЇ в промови (напр., ’мельницького та ѕолуботка), листи; (Ќаливайка чи ƒорошенка), в≥дозви (ћазепи), суди чужинц≥в про ”крањну та украњнц≥в (•устав јдольф,  арл XII). ” таких м≥сц¤х автор ви¤вл¤Ї себе письменником чималоњ виражальноњ сили, а в еп≥чних частинах подаЇ приклади свого вм≥нн¤ опов≥дати. √оловним завданн¤м ≥сторичного опов≥данн¤ Ї тут зобразити нац≥ональний та рел≥г≥йний гн≥т пол¤к≥в, а пот≥м — ћоскви. Ќе знати, чи недостатньою обробкою, чи бажанн¤м автора викликати в читача враженн¤, що тв≥р його справжн≥й Ђл≥тописї, сл≥д по¤снити недостатню скомпонован≥сть ц≥лого, так що окрем≥, почасти неважлив≥ еп≥зоди, залишилис¤ без певного звТ¤зку з ц≥лим. ћова Ђ≤стор≥њ –ус≥вї вже на роздор≥жж≥ м≥ж рос≥йською л≥тературною та украњнською: украњнськ≥ елементи — випадков≥. “в≥р можна мовно прилучити до Ђукрањнськоњ школиї в рос≥йськ≥й л≥тератур≥, вершком розвитку ¤коњ була п≥зн≥ше творч≥сть √огол¤. «вТ¤зки з стил≥стикою бароковоњ украњнськоњ ≥стор≥ограф≥њ тут досить сильн≥, але стиль загалом наближаЇтьс¤ до Ђкласицизмуї (див. –озд≥л V≤-ий).

7. Ќац≥ональне значенн¤ бароковоњ ≥стор≥ограф≥њ безсумн≥вне. Ќе менше ≥ л≥тературне: вс¤ украњнська ≥сторична поез≥¤ та белетристика користуЇтьс¤ ¤к джерелами бароковими ≥стор≥ографами: Ўевченко будуЇ Ђ√айдамак≥вї на Ђ≤стор≥њ –ус≥вї,  ул≥ш у Ђ„орн≥й рад≥ї — на √рабТ¤нц≥ тощо. ЌемаЇ сумн≥ву, що багато важать ≥ т≥ твори украњнськоњ бароковоњ ≥стор≥ограф≥њ, що писан≥ польською або латинською мовою; найб≥льше — писаний польською мовою та польськи ор≥Їнтований л≥топис ™рлича; так само заслуговують уваги й в≥домост≥ про ”крањну в чужих л≥тературах, ¤к≥ великою м≥рою поход¤ть з украњнських джерел. ќбробити цей матер≥ал з погл¤ду ≥сторично-л≥тературного — завданн¤ майбутнього.

17 листопада 2006 р.

—ем≥нар є2: "ѕроблема походженн¤ украњнськоњ нац≥њ через призму теор≥њ етноіенезу Ћ. √ум≥льова"

17-го листопада в ÷ентр≥ богословських досл≥джень при параф≥њ св. вмч. ™катерини (ѕолупанова, 12) в рамках сем≥нару "”крањнська христи¤нська культура" в≥дбулас¤ зустр≥ч з в≥домим досл≥дником-джерелознавцем, науковим прац≥вником запов≥дника "—оф≥¤  ињвська" кандидатом наук ћиколою ∆арких. “ема зустр≥ч≥ — "ѕроблема походженн¤ украњнськоњ нац≥њ через призму теор≥њ етноіенезу Ћ. √ум≥льова".

ѕрисутн≥ не пошкодували — п. ћикола Ї ерудитом в ≥сторичн≥й галуз≥ ≥ одним з ун≥кальних знавц≥в ≥сторичних писемних памТ¤ток. Ѕагато з них, до реч≥, ви можете знайти на сайт≥, ¤ким оп≥куЇтьс¤ ћ. ∆арких: http://www.myslenedrevo.com.ua

 р≥м того, у своњй ≥стор≥ософ≥њ (можна стверджувати, що таку власну ≥стор≥ософ≥ю, або власне тлумаченн¤ ≥стор≥њ п. ∆арких маЇ) ћ. ∆арких поЇднуЇ п≥дх≥д гуман≥тарний, власне ≥сторичний ≥ п≥дх≥д природничий (п. ћикола Ї природознавцем за першим фахом). ” цьому його баченн¤ в чомусь под≥бне до баченн¤ Ћ. √ум≥льова ≥ багато в чому склалос¤ завд¤ки його концепц≥њ (хоча воно й не тотожне њй).

ѕередаЇмо основн≥ моменти зм≥сту бес≥ди.

1. як≥ под≥њ Ї ≥сторичними св≥дченн¤ми пробудженн¤ нац≥њ та њњ занепаду?

явище етногенезу ≥ етн≥чноњ еволюц≥њ (розвитку) нац≥њ не в≥дбуваЇтьс¤ плавними поступом. ѕер≥оди, про ¤к≥ в л≥тописах написано "не було н≥чого" чергуютьс¤ з ¤скравими под≥¤ми, бурхливою д≥¤льн≥стю, ¤ка справл¤Ї значне враженн¤ на сучасник≥в, зокрема на представник≥в сус≥дн≥х народ≥в. ∆арких називаЇ три про¤ви етн≥чноњ пас≥онарности: швидке зб≥льшенн¤ населенн¤; територ≥альна експанс≥¤, ¤ка супроводжуЇ його ≥ монументальна творч≥сть, в першу чергу арх≥тектурна.

ѕричини етн≥чного поштовху часто залишаютьс¤ загадкою. ћожна згадати про феномени гун≥в јтилли, монгол≥в „≥нг≥с-хана, народ≥в —ередньоњ јз≥њ п≥д кер≥вництвом “амерлана та ≥нш≥. Ћ. √ум≥льов намагавс¤ повТ¤зати спалахи пас≥онарности з р≥зкими зм≥нами кл≥матичних умов, але ц¤ г≥потеза при вс≥й њњ дотепност≥ не вигл¤даЇ однозначно переконливою.

ќкр≥м потужних пас≥онарних спалах≥в ≥ в≥дносно стаб≥льного пер≥оду Ї також ≥ часи занепаду, деградац≥њ, м≥н≥муму життЇвоњ енерг≥њ етноценозу¹⁾. ¬ цей час етнос стаЇ вразливим до тиску ≥нших народ≥в http://www.myslenedrevo.com.ua програютьс¤ в≥йни, нав≥ть у чисельн≥й б≥льшост≥; втрачаЇтьс¤ незалежн≥сть; легко проникаЇ чужа ≥ чужомовна культурна експанс≥¤ тощо. як завершенн¤ процесу деградац≥њ, може настати ≥ асим≥л¤ц≥¤ або депопул¤ц≥¤ етносу. Ќос≥њ певноњ етн≥чноњ культури ≥ самосв≥домости стають субстратом дл¤ зб≥льшенн¤ ≥ншого, пан≥вного етносу, стають нос≥¤ми його ц≥нностей, його мови ≥ культури.

2. як≥ пер≥оди ≥стор≥њ ”крањни Ї найб≥льш креативними?

¬ бес≥д≥ торкнулис¤ р≥зних пер≥од≥в ≥стор≥њ ”крањни. Ќа думку п. ћиколи, дуже ц≥кавими Ї часи к≥нц¤ 9-го — початку 10-го ≥ другоњ половини 16-го стол≥тт¤.

¬ сусп≥льн≥й св≥домост≥ цив≥л≥зац≥йних центр≥в 9-го ст. — ¬≥зант≥њ ≥ арабського сусп≥льства Ѕлизького та ѕереднього —ходу на п≥вн≥ч в≥д ѕонту ≈вксинського ≥  авказького хребта ≥снувала одна цив≥л≥зац≥¤ — ’озар≥¤. ≤ раптом нев≥дь-зв≥дки з'¤вл¤ютьс¤ нев≥дом≥ люди — руси, про ¤ких до цього часу взагал≥ н≥чого не було в≥домо (а те, що нев≥доме — те страшне, тому перел¤кан≥ в≥зант≥йськ≥ хрон≥ки зображають цих людей лютими, сильними ≥ незбагненними), шарпають п≥вн≥чн≥ кордони ≥ приступають аж до ст≥н вселенськоњ столиц≥ —  онстантинопол¤.

¹⁾ — ≈тноценоз (аналог≥чно б≥оценозу) — ст≥йка сп≥льнота етносу (етнос≥в), ¤к≥ проживають на певн≥й територ≥њ у орган≥чн≥й взаЇмод≥њ з природою та сус≥дн≥ми етноценозами.

÷ей пас≥онарний вибух к≥нц¤ 9-го — початку 10-го стол≥тт¤ завершивс¤ утворенн¤м потужноњ христи¤нськоњ цив≥л≥зац≥њ на величезному простор≥ в≥д “аман≥ ≥  риму на п≥вдн≥ до Ѕ≥лого мор¤ на п≥вноч≥, в≥д «акарпатськоњ –уси на заход≥ до середньоњ теч≥њ ¬олги на сход≥. ÷¤ цив≥л≥зац≥¤ з духовним ≥ культурним центром у  иЇв≥ про≥снувала до 1-њ половини 13 стор≥чч¤. ѕот≥м в≥дбуваЇтьс¤ провал. “атаро-ћонгольське нашест¤ не було причиною розпаду, але лише ви¤вило глибоку кризу.

ћожна бачити р≥зн≥ причини ц≥Їњ кризи — духовну, моральну, пол≥тичну тощо. јле через призму теор≥њ етногенезу √ум≥льова треба говорити про те, що важливим чинником, або й першопричиною Ї втрата етносом в≥льноњ життЇвоњ енерг≥њ (на христи¤нському осмисленн≥ такого положенн¤ ми зупинимос¤ п≥зн≥ше).

—аме через катастроф≥чний занепад енергетичного потенц≥алу нац≥њ стали можливими дошкульн≥ удари пор≥вн¤но нечисленних половц≥в, а згодом ≥ руйн≥вна навала Ѕати¤.

ѕер≥од з другоњ половини 13 ст. до середини 16 — це пер≥од ≥ остаточного згасанн¤ енергетичного потенц≥алу  ињвськоњ –уси, ≥ водночас початок нових, п≥дспудних етн≥чних процес≥в. —в≥дченн¤м першого Ї те, що литовськ≥ кн¤з≥, маючи нечисельний власний народ, змогли оволод≥ти територ≥Їю аж до „орного мор¤, в дес¤тки раз≥в б≥льшою за перв≥сну етн≥чну територ≥ю, практично без будь-¤кого опору за ¤кихось к≥лька дес¤тк≥в рок≥в.

≤сторичне тло першоњ половини 16 стор≥чч¤ — розгортанн¤ запеклоњ рел≥г≥йноњ в≥йни в ÷ентральн≥й европ≥ ≥ продовженн¤ пас≥онарного тиску турк≥в-осман≥в на п≥вн≥чно-зах≥дному напр¤мку. ¬ не дуже кровопролитному, але напруженому змаганн≥ м≥ж Ћитвою ≥ високопас≥онарною ѕольщею (субТЇктами) за дом≥нуванн¤ над ¤дром  ињвськоњ –уси (обТЇктом) починаЇ перемагати друга. ѕотенц≥ал ”крањни н≥чим себе не про¤вл¤Ї. ѕров≥дна верства сусп≥льства — високородн≥ кн¤з≥, нащадки –юрикович≥в — зовс≥м не засв≥дчують св≥домоњ в≥дпов≥дальности за власний народ, а схильн≥ до розчиненн¤ серед польсько-литовськоњ знат≥.

’арактерним приладом "сну розуму" Ї фактично провал першоњ спроби поширенн¤ друкованого слова Ѕожого ‘ранциском —кориною (в 1517—1522 роках в≥н надрукував Ѕ≥бл≥ю церковнослов'¤нською мовою ≥з значним впливом тод≥шньоњ оф≥ц≥йноњ украњнсько-б≥лоруськоњ мови). ”крањна-–усь ц≥лком про≥інорувала цей рел≥г≥йний ≥ культурний подвиг — адже —корина на п≥встол≥тт¤ випередив ≤вана ‘едорова.

≤ от, при ц≥лковитому згасанн≥ нац≥ональноњ ел≥ти — родовитих кн¤з≥в — на ≥сторичну авансцену виходить нова дл¤ ”крањни сп≥льнота — козацтво. ѕров≥дники козацтва — вельможна украњнська шл¤хта, але лише та, ¤ка в≥дстоюЇ свою належн≥сть до ”крањни-–уси. ѕерший харизматичний козацький гетьман Ѕайда (або вельможний кн¤зь ƒмитро ¬ишневецький з роду –юрикович≥в) стаЇ нац≥ональним символом ≥ одним з перших героњв нового украњнського еп≥чного фольклору. «ауважимо, що суттЇвою ознакою становленн¤ етносу ¤к нац≥њ Ї на¤вн≥сть нац≥онального м≥фу (народний епос — його складова частина) ≥ нац≥ональних символ≥в. Ѕайда ¤к символ ¤краз заклав основу нового нац≥онального м≥фу.

 ≥нець 16-го — початок 17-го стор≥чч¤ — зростанн¤ пас≥онарного тиску ≥ вихлюпуванн¤ його через козацьк≥ повстанн¤  осинського ≥ Ќаливайка, заснуванн¤ церковних братств, шк≥л ≥ друкарень, зростанн¤ обс¤гу полем≥чноњ та ≥ншоњ духовноњ л≥тератури. ѕ≥к пас≥онарноњ енерг≥њ — середина 17 стол≥тт¤, нац≥онально-визвольна в≥йна ≥ перш≥ роки п≥сл¤ нењ.

—л≥д сказати, що прот¤гом майже стол≥тт¤ йшло змаганн¤ м≥ж двома високопас≥онарними сп≥льнотами — ѕольщею (одн≥Їю з найсильн≥ших европейських держав) ≥ ”крањною. «маганн¤ йшло у взаЇмовиснажуюч≥й борн≥, ≥ його ф≥нал став зрозум≥лий, коли трет¤ сила — ћосква — скористалас¤ плодами взаЇмного поборюванн¤. ѕ≥сл¤ цього пас≥онарний ≥мпульс ”крањни проходить максимум, але все ж маЇ високе значенн¤, при тому наприк≥нц≥ 17 — початку 18 стол≥тт¤ в≥н зм≥нюЇ св≥й вектор — етн≥чна енерг≥¤ йшла не ст≥льки на самоорган≥зац≥ю нац≥њ, ск≥льки в сферу духовного ≥ культурного житт¤, св≥дченн¤м чого Ї по¤ва суз≥рТ¤ св¤тих, розкв≥т арх≥тектури, письменства, осв≥ти тощо. ѕас≥онарний ≥мпульс помалу затихнув у 30—50-х роках 18 ст., ≥ остаточно "допомогло" йому в цьому правл≥нн¤  атерини ƒругоњ з 1764 р.

3. ’ристи¤нське осмисленн¤ теор≥й етноіенезу (наш≥ м≥ркуванн¤).

« христи¤нськоњ позиц≥њ не можна оминати значенн¤ духовного фактору. ћи маЇмо усв≥домити значенн¤ певного благословенн¤ Ѕожого, ¤ке про¤вл¤Ї себе ¤к на¤вн≥сть покликанн¤ народу до певних зусиль. —л≥дуванн¤ чи не сл≥дуванн¤ народу Ѕожим запов≥д¤м, в≥дпов≥дь або не в≥дпов≥дь на √осподнЇ покликанн¤ — ось причина тих чи ≥нших усп≥х≥в чи невдач сусп≥льства, народу у власн≥й розбудов≥.

ѕо¤ва пас≥онар≥њв, проводир≥в нац≥њ можна вважати Ѕожим благовол≥нн¤м, ¤кщо так≥ проводир≥ сл≥дують Ѕожим запов≥д¤м, накреслюють рух народу до б≥льшоњ повноти ≥ свободи житт¤ зг≥дно сумл≥нню, до розвитку творчих дар≥в, даних нац≥њ. ѕри вс≥й трагед≥њ епохи –уњни, ¤ка Ї результатом внутр≥шн≥х м≥жусобиць 2-њ половини 50-х—80-х рр. 17 ст., зб≥льшенн¤ духовноњ повноти ≥ свободи духовного ≥ творчого житт¤ було засв≥дчено напругою духовного житт¤ ≥ розкв≥том ориг≥нальноњ христи¤нськоњ бароковоњ культури.

ѕитанн¤ з другого боку: чи Ї деградац≥¤ життЇвоњ енерг≥њ нац≥њ насл≥дком суто етн≥чних ≥ природних (всередин≥ етноценозу) процес≥в, чи вона Ї насл≥дком духовноњ деградац≥њ, примноженн¤м гр≥ховности сусп≥льства? ƒл¤ христи¤нина друга в≥дпов≥дь Ї очевидною.

≈тос ѕравославТ¤, ¤кий Ї основою украњнськоњ моральности, в своњй основ≥ сталий. јле в≥н, звичайно, в р≥зний час реал≥зуЇтьс¤ через пр≥оритет тих чи ≥нших ц≥нностей. ѕр≥оритетн≥сть ц≥нностей р≥зна в р≥зн≥ епохи. “ак, коли в сусп≥льств≥ пануЇ ≥деолог≥¤ хутор¤нства ≥ Угречкос≥йстваУ (в ”крањн≥ в≥д останньоњ чверти 18 ≥ б≥льш≥сть 19 стт.), в≥рн≥ уповають на Утихе ≥ мирне жит≥Ї во вс¤ком благоденств≥њУ (з молитви на л≥т≥њ); коли ж пров≥дними Ї козацько-лицарськ≥ ≥деали, то вз≥рцевими Ї чесноти в≥рност≥ Ѕогу, мужности у в≥дстоюванн≥ правди, вольност≥. ¬≥дзначимо, що ≥деали хутор¤нства ≥ Угречкос≥йстваУ ¤скраво ≥ емоц≥йно критикуЇ ƒ. ƒонцов у своњх прац¤х Уƒе шукати наших ≥сторичних традиц≥йУ ≥ Уƒух нашоњ давниниУ. ƒо реч≥, один з авторитет≥в ƒонцова √. —коворода звертаЇтьс¤ одою до Ѕогдана ’мельницького саме ¤к до Угеро¤ вольностиУ.

—под≥ваЇмос¤, що поглиблене знайомство з нашими пас≥онарними предками допоможе читачам набувати ≥ п≥дтримувати дух любови ≥ ревности до Ѕога ≥ Ѕатьк≥вщини, вольности та творчого п≥днесенн¤.

—ем≥нар є3 17.12.06: —“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя ” –јѓЌ—№ ќѓ Ѕќ√ќ—Ћ”∆Ѕќ¬ќѓ ћќ¬» “ј Ѕќ√ќ—Ћќ¬—№ ќѓ “≈–ћ≤ЌќЋќ√≤ѓ.

ѕочаток о 17 год.

ƒопов≥дач — директор ≤нституту украњнськоњ мови јЌ ”крањни академ≥к ¬асиль Ќ≥мчук.